Вікіпедія

Берислав: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Serafim007 (обговорення | внесок)
336 редагувань
Доповнення, оновлення, оформлення
Serafim007 (обговорення | внесок)
336 редагувань
Доповнення, оновлення, оформлення
Рядок 1052:
 
В [[1786]] році, коли [[Катерина II|Катерина ІІ]] відправилася в [[Крим]]. У цей час була видана книга «Путешествие её императорского величества в полуденный край России, предприемлемое в 1787 г.»<ref name=":11" /><ref name=":80" />'''<ref name=":81" />''', де згадується Бериславль. За легендою, місто було засноване [[Греки|греками]] Мілезіянами, але підтверджень цьому не знайдено.<ref name=":11" /><ref name=":80" /><ref name=":81" /> Після цього в [[1787]] році вона відправилася до [[Санкт-Петербург|Петербурга]]. На початку [[XIX століття|ХІХ]] століття було спробувано відновити укріплення.<ref name=":11" /><ref name=":80" /><ref name=":81" />
 
==== Берислав в Херсонському повіті ====
Берислав ― місто, розташоване на північному окрузі, з видимими [[Вітряк|вітряками]]. Вид на нього кращий з–за [[Дніпро|Дніпра]]. Берислав розтягнувся на три [[Верста|версти]] в довжину і двісті [[сажень]] в ширину, поділяючись на три частини: власне місто, південне та північне відділення. Північна частина, відома як Пойдунівка, була заселена [[Чернігів|чернігівськими]] вихідцями, яких [[Полтава|полтавці]] назвали «пойдунами». У місті немає старожитностей, хоча в одного купця є кілька старовинних монет.<ref name=":11" /><ref name=":97">{{Cite book
|title=Поездка в Южную Россию
|last=Афанасьев–Чужбинский
|first=А.
|year=1863
|series=Ч. І
|location=Санкт-Петербург
}}</ref><ref name=":98">{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/afanasyev–chuzhbynskyy–o–beryslav
|title=Нариси з історії Бериславщини
|last=Афанасьєв–Чужбинський
|first=О.
|year=2005
|pages=176–181
|chapter=Берислав
|access-date=13 серпня 2024
}}</ref>
 
Берислав був населений переважно [[Малороси|малоруським]] населенням. Місцеві звичаї схожі на ті, що в [[Малоросійська губернія|Малоросії]], але вплив торгового шляху і різноманітного населення надав місцевому колориту. Жінки носять довгі сукні, чоловіки ― широкі [[шаровари]]. У свята дівчата одягаються яскраво. Місто має дві ресторації низької якості, де серед місцевих споживачів популярні чай, вино і оселедець. Є багато шинків, де відвідувачі досліджують змішання спирту з водою. Бериславська [[ратуша]] контролює продаж квасу, віддавши його на відкуп одному утримувачу, який продає низькоякісний продукт за високу ціну.<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":98" />
 
Дворянська громада у Бериславі найкрихітніша, тому що коло чиновників обмежується городничим, поштмейстером, листоводом поліції, секретарем ратуші, лікарем, наглядачем переправи і інвалідним начальником. За згодою пойменованих осіб ще можна якось перебувати час, хоча ці зібрання і не відзначаються різноманіттям. Література не популярна; з почасових видань я зустрічав лише «Одесскій Въстник» і «Сынъ Отечества».<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":98" />
 
Зовнішність міста навесні та улітку доволі гарна, тому що у різних місцях будиночки обсаджені деревами.<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":98" /> Берислав перше містечко на [[Дніпро|Дніпрі,]] зовнішність якого відрізняється від інших однією оригінальністю: рідко біля якого будинку ви не побачите високої жердини з віхтем сухих гілок угорі, з порожнім висушеним гарбузом або дерев’яним будиночком. Це тимчасові притулки для шпаків, які, зустрічаючи готові помешкання, охоче у них селяться і співом своїм винагороджують привітного господаря за гостинність.<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":98" /> Спів цей, особливо навесні, із світанком, надзвичайно приємний; коли співають разом декілька шпаків, виходить оригінальний концерт, якому я віддаю перевагу усіляких чижиків, снігурів і щигликів.<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":98" />
 
Навесні, ранками, помітно у Бериславі особливе багатолюддя. Це збираються чорнороби, за якими присилають поміщики з далеких місцевостей.<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":98" />
 
До річки кілька спусків, на одному з яких збереглася кам’я­на бруківка, зроблена ще у двадцяті роки; але спуск цей відзначається надзвичайною крутизною, і тому як тепер, так, мабуть, і раніше, бруківкою цією неможливо було користуватися.<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":98" />
 
Біля бериславської [[Пристань|пристані]] або, краще сказати, уздовж берега, від казенної переправи і угору до річки Космахи, стоять морехідні [[Човен|човни]], [[Дуб (судно)|дуби]] і [[Шаланда|шаланди]]. Останні є власністю бериславців, а човни і дуби є й заїжджі, зафрахтовані євреями задля відвезення хліба у [[Херсон]] більш заможним [[Спекуляція|спекулянтам]]. Тут однак немає жодного вільного [[Матрос|матроса]]. Власне бериславські човни і дуби збудовані за зразком нікопольських, з тим само озброєнням і з тим само порядком управління[[Шаланда|. Шаланди]] — це невеликі ялики для переправи піших; за попутнього вітру ставиться невелика щогла, а ні то шаландник працює обома веслами, як невські човнярі, і спритно управляє своїм корабликом. На цьому березі завше життя і рух, і він усипаний народом: матросами, пасажирами, пралями, рибалками.<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":98" />
 
Ходили чутки, що мешканці хотіли улаштувати залізно–кінний шлях від [[Перекоп (місто)|Перекопу]] до [[Каховка|Каховки]], і якщо це здійснилося б, то Бериславу можна було чекати значного і швидкого покращення.<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":98" />
 
Берислав — місто в [[Херсонський повіт|Херсонському повіту]] з 1542 дворами та 13167 мешканцями. Мало три [[Православна церква|православні]] [[Парафія|парафії]], чотири церкви та єврейську [[Синагога|синагогу]].<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":99">{{Cite book
|title=Список населенных мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении
|year=1896
|publisher=Типография Губернаторского Правления
|location=Херсон
|language=Російською
}}</ref><ref name=":100">{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/books/11berislav/1999_vyp1/6sto.htm
|title=Нариси з історії Бериславщини
|year=1999
|editor-last=Гейко
|editor-first=С. О.
|series=Випуск 1
|publisher=Просвіта
|location=Київ–Херсон–Берислав
|chapter=Бериславщина 100 років тому
|access-date=13 серпня 2024
}}</ref><ref name=":101">{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/beryslavshchyna–rik–1896–y
|title=Нариси з історії Бериславщини
|year=2005
|editor-last=Гейко
|editor-first=С. О.
|series=Випуск 4
|publisher=Просвіта
|location=Київ–Херсон–Берислав
|pages=198–201
|chapter=Бериславщина. Рік 1896–й
|access-date=13 серпня 2024
}}</ref><ref name=":102">{{Cite book
|title=Список населенных мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении
|year=1896
|publisher=Типография Губернаторского Правления
|location=Херсон
|chapter=Бериславщина. Рік 1896–й
|language=Російською
}}</ref>
 
Міське [[Поліція|поліційне]] управління складається з пристава, урядника та дванадцяти городових. Міська земля становить 3 390 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]], з яких 700 дес. були садибні, 828 дес. — орні, 881 дес. ― пасовища, 633 дес. — плавні, а 348 дес. — незручні.<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":99" /><ref name=":100" /><ref name=":101" /><ref name=":102" />
 
Місто мало [[Міщанство|міщанську]] управу, сирітський [[суд]], камери міського судді, судового слідчого та земельного начальника 10 дільниці [[Херсонський повіт|Херсонського повіту]], будинок [[Купецтво|купця]] та будинок наглядача казенної переправи.'''<ref name=":7" />'''<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":98" />'''<ref name=":99" /><ref name=":100" /><ref name=":101" /><ref name=":102" />'''
 
Крім того, місто мало [[Земство|земську]] лікарню, міського лікаря, двох вільно практикуючих лікарів, пунктового [[Ветеринар|ветеринарного лікаря]], вільну [[Аптека|аптеку]], три аптекарські магазини та міську [[Скотобійня|скотобійню]] також були присутні.<ref name=":11" /><ref name=":100" />
 
[[Бюджет]] міста у [[1894]] році складав 27,6 тис. [[Рубль Російської імперії|руб.]], з яких 27,4 тис. руб. були видатками.<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":99" /><ref name=":100" /><ref name=":101" /><ref name=":102" />
 
[[Пожежник|Пожежна команда]] мала 9 робітників, 10 коней та 3 машини.<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":99" /><ref name=":100" /><ref name=":101" /><ref name=":102" />
 
У місті також були: [[Судноплавство|морехідний]] клас (16 хлопців), міське чоловіче 2–класне [[училище]] (194 хлоп.), міське жіноче народне училище (142 дівч.), міське чоловіче народне училище (52 хлоп.), чотири [[Початкова школа|школи грамотності]] (108 хлоп., 25 дівч.) та два приватних училища (26 хлоп., 4 дівч.), [[друкарня]], громадська [[бібліотека]], [[фотографія]], [[Пошта|поштово–телеграфна контора]], агентство російського товариства пароплавства і торгівлі, пароплавна пристань, земський понтонний міст через [[Дніпро]] до [[Каховка|Каховки]], казенна і земська кінно–поштова станції, контора [[Омнібус|омнібусів]], вісім номерів для приїжджих, три заїжджих двори, два агентства транспортних контор, три агентства страхових товариств та контора нотаря.<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":99" /><ref name=":100" /><ref name=":101" /><ref name=":102" />
 
Із промисловості були: рибний завод, заклад штучних мінеральних вод, два прянично–цукеркових заклади, паровий [[млин]], конний млин, шеретовку, 58 вітряних млинів, цегельний завод, вапняну піч, 7 столярних майстерень, 2 [[Бондарство|бондарні]], шість колісних, чотирнадцять [[Кузня|кузень]]. Місто має 6 лісних складів, 3 склади землеробських знарядь, 1 склад лантухів, 28 хлібних комор, 118 крамниць, 4 оптових склади [[Вино|вина]] та [[Етанол|спирту]], 5 винних погребів, 4 [[Пиво|пивні]] крамниці, 2 винні крамниці, 10 [[Трактир|трактирів]], 14 ренскових погребів, [[Чай|чайну]], ресторацію, 2 [[Базар|базарних]] майдани та щоденні базари.<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":99" /><ref name=":100" /><ref name=":101" /><ref name=":102" />
 
У [[Крамниця|крамницях]] можна знайти усі необхідні товари, а з [[Ремісник|ремісників]] немає у жодному нестачі, починаючи від [[Ковальство|коваля]] і [[Чоботарство|чоботаря]], до [[Годинникарство|годинникаря]] і [[Ювелір|срібляра]]. Ремеслами, як заведено, займаються [[євреї]]. Існує розповідь одного старожила, що наплив [[Юдаїзм|юдейського]] племені стався лише з часу вигнання євреїв з [[Миколаїв|Миколаєва]]. Але що до того часу жив один лише юдей у Бериславі, який користувався загальною прихильністю. «Лейба був такий славний», говорив мені оповідач, «що коли ми почули, що з Миколаєва збираються до нас сотні євреїв, і, звичайно, сильно налякалися, він також тримав руку за нас і мовив: «аби це була неправда, я б поставив півпудову свічку у вашу церкву, так я не люблю своїх».<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":98" />
 
[[Козацька волость]] мала села [[Бургунка]], Журавського [[хутір]], Козацьке сільце, Козацьку [[Економія (столовий маєток)|економію]], Миколаївку, Миколаївську економію, [[Ольгівка (Бериславський район)|Ольгівку]], Ольгівську економію, [[Одрадокам'янка|Одрадо–Кам’янку]], Писарєва хутір, Соколи хутір–1, Трубецького хутір–1, Трубецького хутір–2, Трубецького економію.<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":99" /><ref name=":100" /><ref name=":101" /><ref name=":102" />
 
[[Качкарівська волость]] мала Агаркову економію, Безіменний хутір, [[Григоріївський Бізюків чоловічий монастир|Григорієво–Бізюків чоловічий монастир]], Григор’ївку хутір, [[Качкарівка (Бериславський район)|Качкарівку]], Комарівську економію, Мелове село, Меловську казенну кінно–поштову станцію, Полуденних хутір, Рогулеві хутори, Саблуківку, Сільверсвану (Саблуківська) економію, Старий хутір, Блажкову ([[Новокам'янська сільська рада (Великоолександрівський район)|Ново–Кам’янська]]) економію.<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":99" /><ref name=":100" /><ref name=":101" /><ref name=":102" />
 
[[Старошведська волость|Старо–Шведська волость]] мала Дрімайлівку, Клостердорф ([[Костирка (Високопільська селищна громада)|Костирку]]), Мюльгаузендорф (Мюльгаузен), Старо–Шведське (Альт–Шведендорф), Шлангендорф (Гадюче).<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":99" /><ref name=":100" /><ref name=":101" /><ref name=":102" />
 
В [[Тягинська волость|Тягинській волості]] було декілька сіл та хуторів, зокрема Волохіна В.І. ([[Тягинка|Тягинська]]) економія, Волохіна І.І. (Тягинська) економія, Дем’яненка хутір, Дем’яненка економія, Червоно–Бургунський (на землі Ульянової) хутір, Червоний Бургун, Медведя хутір, Спиридонівка хутір, Тягинка, Ульянової (Червоно–Бургунська) економія.<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":99" /><ref name=":100" /><ref name=":101" /><ref name=":102" />
 
В казенних єврейських колоніях було дві колонії: [[Львове (Бериславський район)|Львова]] та [[Новоберислав|Ново–Берислав]].<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":99" /><ref name=":100" /><ref name=":101" /><ref name=":102" />
 
У [[1858]] році для міста було створено проєкт [[Герб|герба]] з екзотичною символікою: в золотому щиті, на чорній горі,&nbsp;— червона кругла вежа, на якій стоїть дівчина в блакитному убранні; у вільному куті щита&nbsp;— герб Херсонської губернії. Герб мав символізувати колишню назву фортеці ([[османська мова|османське]] «Кизикермен»&nbsp;— «Дівоча фортеця»).
 
У кінці [[XIX століття|ХІХ]] – на початку [[XX століття|ХХ]] століття в Бериславі діяло морехідне училище. Відкритий [[17 вересня]] [[1873]] року, цей заклад був одним з небагатьох такого типу в [[Російська імперія|Російській імперії]]. Училище відповідало на потреби швидкого економічного розвитку імперії, зокрема, відбудови військового та торговельного флотів на [[Чорне море|Чорному морі]].<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":99" /><ref name=":100" /><ref name=":101" /><ref name=":102" />
 
==== Шведська колонія ====
Переселення шведів в Україну відбулося у [[1780-ті|1780–х]] роках за ініціативою князя [[Потьомкін Григорій Олександрович|Потьомкіна]]. Шведські селяни з [[Гіюмаа (острів)|острова Даго]] були переселені на землі колишнього [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]]. Полковник Іван Синельников, який виконував указ Катерини II, переконав 960 шведів переїхати в українські степи. Після тримісячної подорожі, вони оселилися в околицях Берислава.<ref name=":11" /><ref name=":31" /><ref name=":103">{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/narisi–z–istoriyi–berislavshchini–vipusk–3/vsergiychuk–odanilchenko–zemlya–yaka–stala–ridnoyu
|title=Нариси з історії Бериславщини
|last=Сергійчук
|first=В.
|last2=Данильченко
|first2=О.
|year=2005
|editor-last=Гейко
|editor-first=С. О.
|series=Випуск 4
|publisher=Просвіта
|location=Київ–Херсон–Берислав
|pages=124–128
|chapter=Земля, яка стала рідною
|access-date=13 серпня 2024
}}</ref><ref name=":104">{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/narisi–z–istoriyi–berislavshchini–vipusk–3/vsergiychuk–odanilchenko–zemlya–yaka–stala–ridnoyu
|title=Нариси з історії Бериславщини
|last=Сергійчук
|first=В.
|last2=Данильченко
|first2=О.
|year=2001
|series=Випуск 3
|publisher=Просвіта
|location=Київ–Херсон–Берислав
|pages=59
|access-date=13 серпня 2024
}}</ref><ref name=":105">{{Cite book
|title=Відродження
|last=Сергійчук
|first=В.
|year=1995
|series=№ 2
|publisher=Відродження
|chapter=Земля, яка стала рідною
}}</ref>
 
Так з’явилася перша [[Шведи в Україні|шведська колонія в Україні]] ― [[Старошведське]]. З [[1800]] року її жителям були надані права іноземних колоністів, а через чотири роки було засновано ще три шведські колонії. Це створило національний колоністський округ.<ref name=":11" /><ref name=":31" /><ref name=":103" /><ref name=":104" /><ref name=":105" />
 
[[Шведи]] з’явилися в Україні в кінці [[XVIII століття|XVIII]] століття. У [[XIX століття|XIX]] столітті в селі Альт–Шведендорф було 84 двори і 604 жителі, які володіли 3245 [[Десятина (одиниця площі)|десятинами]] орної землі. Була побудована школа та [[Лютеранство|лютеранська]] церква. Шведська громада збереглася до сьогодні, незважаючи на тісні стосунки з українськими та [[Німеччина|німецькими]] селами.<ref name=":11" /><ref name=":105" /><ref name=":106">{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/danylchenko–o–zmiyivka
|title=Нариси з історії Бериславщини
|last=Данильченко
|first=О.
|year=2005
|editor-last=Гейко
|editor-first=С. О.
|series=Випуск 4
|publisher=Просвіта
|location=Київ–Херсон–Берислав
|pages=129–131
|chapter=Зміївка
|access-date=13 серпня 2024
}}</ref><blockquote>'''ДОКУМЕНТ'''
 
'''Висновки щодо еміграційного руху шведів у Старо–Шведській сільраді, Бериславського району, Херсонської округи:'''
 
# ''«Еміграційний рух шведів зумовлений економічними причинами, зокрема недородом і не урожаєм. Неправильний підхід до шведського села як до куркульського сприяв поширенню цього процесу;''
# ''Відсутність правильного керівництва в шведському селі призвела до зміцнення єдиного національного фронту під керівництвом [[Пастор|пастора]] та куркульської верхівки;''
# ''Культурно–національні вимоги та потреби шведського населення були недооцінені органами влади;''
# ''Помилки та перекручування з боку органів [[Компартійно-радянська влада|радвлади]] та їх представників ускладнили положення в шведському селі;''
# ''Все вищенаведене дало можливість [[Куркуль|куркульській]] верхівці села на чолі з пастором використати незадоволення середняків останніми міроприємствами радвлади.<ref name=":11" /><ref name=":31" /><ref name=":103" /><ref name=":104" /><ref name=":105" />''
 
'''Пропозиції щодо виправлення існуючого положення в шведських селах:'''
 
# ''Провести господарчі заходи для піднесення бідняцьких і середняцьких господарств шведських сіл;''
# ''Вжити заходів до відриву бідноти з–під куркульсько–клерикального впливу та організувати розпорошену бідноту в КНС;''
# ''Провести систематичну роз’яснювальну роботу серед шведського населення національної політики радвлади.»<ref name=":11" /><ref name=":31" /><ref name=":103" /><ref name=":104" /><ref name=":105" />''
 
'''ДОКУМЕНТ'''
 
'''Лист шведських емігрантів з України до Центрального комітету по справах національних меншостей при ВУЦИК, 16 листопада 1929 року:'''
 
''«Ми, [[Еміграція|емігранти]] з деревні Альт–Шведендорф, виїхали в [[Швеція|Швецію]] [[22 липня]] цього року. Ми змішаного [[Німеччина|німецько]]–[[Швеція|шведського]] походження. Ми звернулися до [[Уряд Швеції|Шведського уряд]]<nowiki/>у і полпреду [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] з проханням про дозвіл на повернення в Україну. Ми просимо Нацмен і нацсекцію допомогти нам отримати дозвіл на повернення в Україну.''
 
''Підписали: Петер Генріхович Кнутас, Вольдемар Вільгельмович Утас, Іозеф Вільгельмович Утас, Адаліна Утас, Анна Утас, Емілія Кнутас.».<ref name=":11" /><ref name=":31" /><ref name=":103" /><ref name=":104" />''<ref name=":105" /><ref name=":106" /></blockquote>Клостердорф — німецька колонія поблизу [[Григоріївський Бізюків чоловічий монастир|Бізюкового монастиру]], входить до шведського округу. Це рибальське село з простими будинками. Жителі працелюбні, але не багаті. Вони вивчають [[Російська мова|російську мову]], але зберігають свою національність, незважаючи на спроби [[Німці|німців]] їх понімечити. Шведи відзначаються своєю чесністю і добродушністю. Вони займаються рибальством, платячи відкупну суму окружному приказу. Вони також варять хлібний квас, який подібний до пива за смаком і кольором. Шведи — вмілі ремісники, особливо [[Ковальство|ковалі]] і [[Тесляр|теслі]]. Вони виготовляють [[Фургон (екіпаж)|фургони]], які цінуються так само, як і кичкасівські. Інші дві колонії, Мільгаузендорф та Шлангендорф, схожі на Клостердорф, але остання — [[Католицька церква|католицька]], а перші дві — [[Лютеранство|лютеранські]]. Шлангендорф отримав свою назву через велику кількість змій, які там водилися під час первісного поселення.<ref name=":7" /><ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref>{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/books/11berislav/1999_vyp1/4shvedy.htm
|title=Нариси з історії Бериславщини
|last=Афанасьєв–Чужбинський
|first=О.
|year=1999
|editor-last=Гейко
|editor-first=С. О.
|series=Випуск 1
|publisher=Просвіта
|location=Київ–Херсон–Берислав
|pages=48
|chapter=Шведська колонія. Вдача і звичаї
|access-date=13 серпня 2024 року
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/books/11berislav/1999_vyp1/4shvedy.htm
|title=Нариси з історії Бериславщини
|last=Афанасьєв–Чужбинський
|first=О.
|year=2005
|editor-last=Гейко
|editor-first=С. О.
|publisher=Просвіта
|location=Київ–Херсон–Берислав
|pages=140–143
|chapter=Шведська колонія. Вдача і звичаї
|access-date=13 серпня 2024
}}</ref><ref>{{Cite book
|title=Вокруг света
|last=Иванов
|first=К.
|year=1992
|series=№ 3
|publisher=Вокруг света
|chapter=Шведы со Змеевки
|language=Російською
|type=Газета
}}</ref>
 
Після [[Знищення Запорозької Січі (1709)|знищення Запорізької Січі]], [[Катерина II]] доручила [[Потьомкін Григорій Олександрович|Потьомкіну]] заселити [[Новоросія|Новоросійський край]]. Були розіслані емісари для вербування переселенців. У [[1781]] році Катерина II видала указ про переселення шведських селян з Гогенгольма. Потьомкін запропонував їм сприятливі умови, включаючи виділення землі, податкові пільги, матеріали для будівництва та допомогу при переїзді. За допомогою Ревельської канцелярії Синельников склав список бажаючих переселитися, яких було близько 960 осіб. Переселенці мали рушити [[20 серпня]] [[1781]] року, але через невирішені майнові питання їх від’їзд затримався. Потьомкін надіслав новоросійському губернатору Язикову «ордер» про відведення землі та інші умови для шведських переселенців. Вони прибули до [[Решетилівка|Решетилівки]] [[26 листопада]]. На шляху та в зимових квартирах померло 86 осіб, але 880 осіб вижили.<ref name=":11" /><ref name=":107">{{Cite book
|title=Український історичний журнал
|year=1995 р.
|series=ч. 1
|type=Журнал
}}</ref><ref name=":108">{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/kulynych–i–yak–i–koly–zyavylysya–shvedski–koloniyi–v–pivdenniy–ukrayini
|title=Нариси з історії Бериславщини
|last=Кулинич
|first=І.
|year=2005
|editor-last=Гейко
|editor-first=С. О.
|series=Випуск 4
|publisher=Просвіта
|location=Київ–Херсон–Берислав
|pages=119–123
|access-date=13 серпня 2024
}}</ref>
 
У середині квітня колоністи почали роботу на відведених ділянках, отримавши продукти та посівний матеріал. Потьомкін наказав Язикову під наглядом майстрів з [[Курляндія|Курляндії]] спорудити будинки з плиточного каменю, щоб зберегти тип будівель, звичний для шведів. Потьомкін звернувся до пастора Європеуса з пропозицією поїхати на [[Південна Україна|Південь України]] і одержав від нього згоду. Європеусу було видано церковний інвентар для створюваної шведської колонії. [[Уряд Російської Федерації|Російський уряд]] зробив все можливе для заснування першої шведської колонії на правому березі [[Дніпро|Дніпра]] поблизу Берислава, яка отримала назву Старошведської.<ref name=":11" /><ref name=":107" /><ref name=":108" />
 
За царювання [[Павло I|Павла І]] у [[1800]] р., шведам надали права «іноземних колоністів», а за [[Олександр I|Олександра І]], у [[1804]] р., було засновано ще три шведські колонії. Чотири шведські колонії володіли 8709 [[Десятина (одиниця площі)|дес.]] родючої землі, а окрузі належало 300 дес. У цих колоніях мешкало 585 осіб.<ref name=":11" /><ref name=":107" /><ref name=":108" />
 
У другій половині [[1920-ті|1920–х]] років, відомій як «Велика Перерва», відбувалося національно–культурне будівництво в молодих союзних республіках. В цей же період [[Народний комісаріат|Наркомат]] [[Земельне право|земельних справ]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УСРР]] надав шведській сільраді кредитування та допомогу. Ця допомога включала посівний матеріал, який був наданий в обсязі, який бажали селяни, кредит на фураж, організацію дитячого харчування, обладнання амбулаторії та хати–читальні.<ref name=":11" /><ref name=":109">{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/konyk–yu–reemigraciya–shvedskogo–naselennya–hersonskogo–okrugu–v–1929–r–za–dokumentamy–derzhavnogo
|title=Нариси з історії Бериславщини
|last=Коник
|first=Ю.
|year=2005
|editor-last=Гейко
|editor-first=С. О.
|series=Випуск 4
|publisher=Просвіта
|location=Київ–Херсон–Берислав
|pages=132–139.
|chapter=Рееміграція шведського населення Херсонського округу в 1929 р. за документами державного архіву Херсонської області
|access-date=13 серпня 2024
}}</ref><ref name=":110">{{Cite book
|title=Південний архів
|year=2002
|series=Вип. 9
|location=Херсон
|type=Архів
}}</ref><ref name=":111">{{Cite book
|title=Забуттю не підлягає
|year=1996
|location=Херсон
|type=Газета
}}</ref><ref name=":112">{{Cite book
|title=Забуттю не підлягає: Нариси, спогади, оповідання
|last=Голобородько
|first=Ю.
|year=1994
|location=Херсон
|chapter=Гіркий біль правди
}}</ref><ref name=":113">{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/goloborodko–yu–girkyy–bil–pravdy
|title=Нариси з історії Бериславщини
|last=Голобородько
|first=Ю.
|year=2005
|editor-last=Гейко
|editor-first=С. О.
|series=Випуск 4
|publisher=Просвіта
|location=Київ–Херсон–Берислав
|pages=277–282
|chapter=Гіркий біль правди
|access-date=13 серпня 2024
}}</ref>
 
В [[Розстріляне відродження|роки репресій]] відбувався пошук [[Ворог народу|«ворогів народу»]] в усіх сферах суспільства, зокрема серед корінних національностей. Справа 5060–ф/с, що зберігається в архівах обласної [[Служба безпеки України|служби безпеки]], свідчить про переслідування шведів за національністю з с. [[Старошведське]] [[Бериславський район (1923—2020)|Бериславського району]]. Вони були визначені як «шведська контрреволюційна націоналістична організація».<ref name=":11" /><ref name=":111" /><ref name=":112" /><ref name=":113" />
 
Незважаючи на це, влада продовжувала вважати їх «ворогами народу». Заарештовані лише через місяць з лишком — [[5 вересня]] (якщо вірити протоколам допитів) — були викликані до слідчого для дачі показань. [[Протокол (документи)|Протоколи]] [[Допит|допитів]] свідчать про те, що зустрічі з ним мали місце раніше. У затриманих немає найменшої спроби захистити себе, заперечити [[Слідчий|слідчому]].<ref name=":11" /><ref name=":111" /><ref name=":112" /><ref name=":113" />
 
У [[1926]] році в Бериславському районі була створена єдина шведська сільрада. Її населення складали шведи, нащадки переселенців з острова [[Гіюмаа (острів)|Даго]]. Вони зберегли мову і традиції, а також бажання повернутися на батьківщину.<ref name=":11" /><ref name=":105" /><ref name=":106" /><ref name=":109" /><ref name=":110" /><ref name=":111" /><ref name=":112" /><ref name=":113" />
 
У [[1928]] році через посуху та недород виникла загроза [[Голод|голоду]]. Це спричинило посилення еміграційних настроїв. Шведи подали клопотання про виїзд у [[Швеція|Швецію]] для збору допомоги, але отримали відмову. За результатами допиту, проведеного представниками радянської влади, виявилося, що шведи впевнені в тому, що їх відпустять, і знають, що в Швеції на них чекає земля. Вони не мали претензій до [[Компартійно-радянська влада|радянської влади]].<ref name=":11" /><ref name=":105" /><ref name=":106" /><ref name=":109" /><ref name=":110" /><ref name=":111" /><ref name=":112" /><ref name=":113" />
 
Документ від жовтня [[1928]] року, адресований [[Рада народних комісарів Української РСР|Раднаркому України]], висловлює подяку за увагу до питання еміграції шведів в Україні. Він включає вирази поваги до української культури та мови, а також сподівання на позитивне вирішення питання еміграції. Автори документу згадують про важливість [[Жовтневий переворот|Великої Жовтневої революції]], яка звільнила борців за свободу, і про трагічну долю своїх предків, які були вигнані на Україну. Вони також згадують про шведські могили під [[Полтава|Полтавою]] та в селі [[Решетилівка]], де зимували впродовж [[1781]]/[[1782|82]] років.<ref name=":11" /><ref name=":109" /><ref name=":110" />
 
Автори висловлюють своє бажання повернутися до Швеції, зберігши при цьому любов до [[Україна|України]] та її культури. Вони закликають Раднарком вступити в переговори зі Шведським урядом та прискорити вирішення питання про їх виїзд. Авторство документу невідоме, але він вперше публікується. Його зміст відображає важливість любові до Батьківщини та визвольної боротьби. На жаль, подальша доля емігрантів невідома.<ref name=":11" /><ref name=":109" /><ref name=":110" /><blockquote>«''Копия''
 
''В Совнарком Украины.''
 
''Харьков.''
 
''Гражд. населенных пунктов''
 
''Старо–Шведскаго сельсовета,''
 
''Бериславского района,''
 
''Херсонского округа.''
 
''ЗАЯВЛЕНИЕ''
 
''За великое внимание и оказанную нам честь посещением представителя власти Нашей колонии в Сентябре с/г. для выяснення всех деталей по вопросу об эмиграции в Швецию, мы еще раз засвидетельствуем перед Совнаркомом наши чувства глубокой благодарности, преданности и высокопочитания, пожелая от полнаго сердца развития и процветания украинской культуры и языка до полнаго размаха и Правительству Украины преуспеяния и сил для поднятия культуры до надлежащаго уровня.''
 
''Слова представителя власти т. Слинько на общем собрании 13 Сентября с/г. о том, что он понимает и сочувствует нашим национальным чувствам и что они естественны, преисполняют нас самыми радостными впечатлениями и дают нам надеяться, что очередь разрешения нашего национального вопроса в благоприятном для нас смысле настала и что пробил час возврата обратно в лоно общей родной семьи.''
 
''Мы представляем себе радостые чувства и волнения душевные борцов за свободу, томывших в ссылке или тюрьмах там или сям, когда пробил величайший в истории человечества момент — великая октябрская революция. В миг она открыла в всю ширь ворота темниц и выпустила борцов за благо человече­ства. Моментально она сняла кандалы с ног тех, которые желали идти по путьям братства к высям свободы, счастья и света. Революция разбыла вдребезги оковы с рук тех, которые вели человечество к освобождению, защищая преследуемых, слабых, угнетенных и униженных. Не только к родным семьям и братьям, не только к родному очагу вернулись страдальцы за правду. Народ выбрал их своими предводителями и указал им почтенные места у кормила власти или возвысив их на командные высоты.''
 
''Наши предки ссылкой их в отдаленный, дикий, чужой край были прикручены к позорному столбу, материально влача самое жалкое существование, физически погибая и нравственно страдая неописуемо. Отрезанные как ветка от живого дерева они должны были исчезнуть с лица земли. Предание говорит, что лекарь, данный им для лечения, отравлял их, подкупленный мстительным помещиком. Когда–же больные отказались от лекарства, смертность приостановилась.''
 
''Мы не ожидали снятия оков отприсками Екатерины, ибо их руки были запачканы кровью как и ея; мы и предки ожидали, чтобы оковы и цепи их были сняты и разбыты чистими руками отпрыска /нерозбірливо — Ю.К./. Поэтому мы обращаемся к вам, борцам за свободу и страдальцам за правду снять оковы Екатерины.''
 
''Наши предки не шли добровольно сюда, чтобы накинутся на богатства Украины, чтобы как старые варяги княжить и владеть и установить свои поряд­ки. Нет, они сосланы сюда в ссылку. Их гнали сюда как стадо овец на заклание в жертву отмстителям за неподчинение и проявление воли к свободной жизни.''
 
''Недалеко от Шведской могилы под Полтавой, где покоятся Каролины — павшие воины [[Карл XII|Карла XI]]I, в той–же [[Полтавська губернія|Полтавск. губ.]] в деревне Решетиловке находится другая шведская могила. Здесь зымовали ссыльные [[1781]]/[[1782|82]] гг. Предание говорит что смертность была велика. Русское население, усвоив текст и мелодии похоронных песнопений, принимали живое участие в отпевании покойников.''
 
''Если старые Каролины могли–бы теперь прервать вековое гробовое молчание, то они сказали–бы: «Мы не шли походом на Украину с завоевательной целью, мы шли освободить ее. Мы полегли костьми не добившись цели, но на­ша кровь недаром пролилась, наши идеи о великой свободной Украины не были убыты грохотом пушек и пулями Петра, они были восприняты украинским народом, который в силу заветов воспрянул духом, когда настало время, и прогнал погромщиков Петлюры и Деникина и восстановил свободную незавысимую Украину в братском союзе со старшей сестрой.''
 
''Украина, раздавленная под сапогом Петра и его приемников, не могла отблагодарить нас за пролитую кровь и добрую волю, она могла только предоставить нам место вечнаго упокоения, но теперь представляется возможность отблагодарить, не сооружением чугуннаго или мраморнаго памятника, а нерукотворнаго — великодушным актом возвращения живущих на территории Украины единоплеменников в лоно общей родной семьи. Они были оторваны как живой кусок от тела родной матери Швеции, благодаря нашему поражению под Полтавой.''
 
''Пребывание их на Украине не прошло безследно, за гостеприимство и приют они оставляют вам высокий идеал, так любить Украину, как они любили Швецию, сохранив за 146 летнее пребывание на чужбыне язык и культуру, обичаи, нравы и традиции предков. Любите Украину, ибо «кохання к рідний мати» есть залог светлой будущности и могучества и силы и славы и защиты, и процветания и развития украинского народа».''
 
''В заключительной речи т. Слинько сказал, что по поводу лучшаго устройства нашей судьбы Украинское Правительство вступить в переговоры со шведским правительством.''
 
''В выду вышесложеннаго еще имеем честь просить Сов­нарком, если это еще не зделанно, вступить в переговоры с Шведским правительством и затем ускорить ответ. Мы уповаем что Совнарком отклыкнется сочувственно к наше­му обращению о разрешении выезда в Швецию и о принятии деятельного участия в устройстве дальней нашей судьбы, снискав этим нашу общую любовь и уважение всего шведскаго народа, что послужить укреплением дружественных отношений и смычкой между обоими народами.''
 
''Подлинный за 394 подписями''
 
''Херсонскому ОкрИсполкому для сведения.''
 
''С подлинным верно: Уполномоченные''
 
''/подпись, неразборчиво — Ю.К./''
 
''Сигарт А. Хр.''
 
''Бускас И.П.''
 
''[[17 жовтня|17.Х]].–[[1728|28]] г.»''<ref name=":11" /><ref name=":109" /><ref name=":110" /></blockquote>У [[1928]] році пастор колонії Альт–Шведендорф Христофор Грос виїхав на лікування в Швецію. Він закликав своїх колишніх парафіян наслідувати його приклад. Місцеві жителі отримали дозвіл на виїзд до Швеції від уряду СРСР.<ref name=":11" /><ref name=":105" /><ref name=":106" />
 
Спокійне життя шведів в Україні закінчилося після встановлення [[Більшовики|більшовицького режиму]]. [[Колективізація в УСРР|Колективізація]] та [[Атеїзм|обмеження релігійної діяльності]] та національної культури спричинили еміграційний рух.<ref name=":11" /><ref name=":39" /><ref name=":31" /><ref name=":103" /><ref name=":104" /><ref name=":105" /><ref name=":106" /><ref name=":114">{{Cite book
|title=Наддніпрянська правда
|date=6 грудня 1929
|type=Газета
}}</ref><ref name=":115">{{Cite book
|title=Вісті
|date=5 грудня 1929
|location=Київ
|type=Газета
}}</ref>
 
У лютому [[1929]] року [[Всеукраїнський центральний виконавчий комітет|ВУЦВК]] видав дозвіл на виїзд до Швеції. Шведи відреагували миттєво, подавши заяву про відмову від отримання весняного посівматеріалу і почали активно готуватися до виїзду. У червні [[1929]] року 140 сімей виїхали до Швеції, але через два роки 62 родини повернулися, а в [[1931]] році — решта.<ref name=":11" /><ref name=":39" />'''<ref name=":31" /><ref name=":103" /><ref name=":104" /><ref name=":105" /><ref name=":106" /><ref name=":114" />'''<ref name=":115" /> Але праця на чужині та суворий скандинавський клімат спонукали їх повернутися в Україну.<ref name=":11" /><ref name=":39" /><ref name=":105" /><ref name=":106" /><ref name=":114" /><ref name=":115" />
 
У кінці [[1930-ті|30–х]] років було ліквідовано шведську національну сільраду та згорнуто національно–культурне будівництво.<ref name=":11" /><ref name=":105" /><ref name=":106" />
 
В останні десятиліття асиміляційні процеси серед шведського населення прискорюються. Зараз у селах [[Зміївка (Бериславський район)|Зміївка]] та Костирка (колишні Альт–Шведендорф і Клостердорф) є близько 80 шведських сімей. Старожили володіють рідною мовою, зберігають традиційні риси національної культури, молоде покоління швидко асимілюється.<ref name=":11" /><ref name=":31" /><ref name=":103" /><ref name=":104" /><ref name=":105" />
 
==== Єврейська колонія ====
У [[1800|1800–х]] роках біля м. Берислав існувала єврейська колонія. Після проїзду двох верст та села Дрімайлівка, можна було в’їхати в колонію, де біля будинків посаджені дерева. Це єврейська колонія. [[Новоберислав|Новий Берислав]], населений вихідцями з [[Литва|Литви]] та [[Курляндія|Курляндії]]. Життя в колонії відрізнялося оригінальністю, але не залишало приємного враження. Відсутність інших національностей, окрім євреїв, робило колонію унікальною.<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":31" /><ref name=":116">{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/narisi–z–istoriyi–berislavshchini–vipusk–3/oleksandr–afanasiev–chuzhbinskiy–novo–berislavska
|title=Нариси з історії Бериславщини
|last=Афанасьєв–Чужбинський
|first=О.
|year=2001
|editor-last=Гейко
|editor-first=С. О.
|series=Випуск 3
|publisher=Просвіта
|location=Київ–Херсон–Берислав
|pages=59
|chapter=Ново–Бериславська єврейська колонія
|access-date=13 серпня 2024
}}</ref><ref name=":117">{{Cite book
|url=http://prosvita–ks.co.ua/narisi–z–istoriyi–berislavshchini–vipusk–3/oleksandr–afanasiev–chuzhbinskiy–novo–berislavska
|title=Нариси з історії Бериславщини
|last=Афанасьєв–Чужбинський
|first=О.
|year=2005
|series=Випуск 4
|publisher=Просвіта
|location=Київ–Херсон–Берислав
|pages=147–155
|chapter=Ново–Бериславська єврейська колонія
|access-date=13 серпня 2024
}}</ref>
 
Після приїзду в колонію, можна було зустрітися з доглядачем, який навчав євреїв господарювати. Він пропонував квартиру, яка вражала своєю чистотою та видом на [[Дніпро]]. Ви також помічав, що довкола будинку ростуть кущі маслини та шипшини.<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":31" /><ref name=":116" /><ref name=":117" />
 
[[Євреї]] займалися дрібною промисловістю, але декілька з них успішно вели господарство, перетворюючи надані їм ресурси на засоби для торгівлі, замість того, щоб використовувати їх для землеробства.<ref name=":11" /><ref name=":97" /><ref name=":31" /><ref name=":116" /><ref name=":117" />
 
Крім того, можна було зустрітися з євреєм, який намагався продати продукти за завищеними цінами. Якщо відмовитись від його пропозиції, він знижує ціни.
 
[[Новоберислав|Новий Берислав]] розташований в гарному місці, але було помітно, що він забруднений. Євреї не доглядають за своїми подвір’ями та будинками, але деякі з них мають городи. Вони також тримають кози та візки для поїздок до міста та сусідніх сіл.<ref name=":11" />'''<ref name=":97" /><ref name=":31" /><ref name=":116" /><ref name=":117" />'''
 
Була також група євреїв, які висловили незадоволення умовами життя в колонії, керованої [[Меноніти|меноністом]]. Вони стверджували, що не можуть жити без торгівлі, незважаючи на те, що уряд надав їм землю і гроші для створення землеробського господарства.<ref name=":11" />'''<ref name=":97" /><ref name=":31" /><ref name=":116" /><ref name=":117" />'''
 
Євреї, які весь час жили в містах і займалися ремеслами, важко адаптувалися до сільського життя. Їхній перехід до землеробства був спровокований обіцянками уряду про забезпечення житлом, землею та засобами для переїзду. Однак теорія і практика не завжди збігаються.<ref name=":11" />'''<ref name=":97" /><ref name=":31" /><ref name=":116" /><ref name=":117" />'''
 
В колонії була велика синагога і школа, де діти вчилися читати і писати єврейськими літерами. Ново–бериславська колонія складалася з двох типів євреїв ― литовських і курляндських, хоча останніх невелика кількість. Вони схильні до бурлакування, і коли б не пильне око [[Меноніти в Україні|меноніста]], половина колонії стояла б пусткою.<ref name=":11" />'''<ref name=":97" /><ref name=":31" /><ref name=":116" /><ref name=":117" />'''
 
Промисловість і ремесла ― дві галузі, властиві ізраїльському племені. Землеробство, як зазначено вище, не квітне серед народу, немов створеного для іншої мети. Однак є кілька євреїв, зокрема й шульц, у котрих землеробство доволі порядне.<ref name=":11" />'''<ref name=":97" /><ref name=":31" /><ref name=":116" /><ref name=":117" />'''<blockquote>'''Прохання'''
 
''«До [[Ваша Величносте|Його Величності]], [[Генерал-губернаторство (Російська імперія)|Генерал–губернатора]] [[Новоросія|Новоросійського]] та [[Бессарабська губернія|Бессарабського]], [[Генерал-ад'ютант|Генерал–ад’ютанта]] та [[Кіннота|кавалера]] [[Граф (титул)|графа]] [[Воронцов Михайло Семенович|Михайла Семеновича Воронцова]].''
 
''Від повірених товариства землеробів колонії [[Новоберислав|Новий Берислав]], Бороха Кагана та Абрама Мошевича.''
 
''Ми, землероби колонії Новий Берислав, звертаємося до Вашої Величності з проханням про допомогу у вигляді грошової допомоги для виплати за зимівлю худоби. Через навколишню бідність ми втратили можливість отримати належну нам худобу, яка була віддана на зимівлю.''
 
''Ми, від імені всього товариства наших вірителів, звертаємося до Вашої Величності з проханням про надання нам грошової допомоги для оплати зимівлі худоби, в такій же пропорції, як і в [[1842]] році, тобто по десять рублів сріблом на кожного господаря.''
 
''Борох Каган, Абрам Мошевич [[27 квітня]] [[1843]] року.»''<ref name=":89" /></blockquote>
 
=== Перші визвольні змагання ===
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Берислав