16 (29) січня 1918 року Отамановський як як юнак (юнкер) [[Юнацькі школи|Першої Української юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького]] бере участь в [[Бій під Крутами|бою під Крутами]]. Командуючий боєм [[Гончаренко Аверкій Матвійович|Аверкій Гончаренко]] пізніше згадував про нього: «… юнак Валентин Атамановський подав мені телеграму, з якої я довідався, що Шевченківський полк з Ніжина виступив на з'єднання з наступаючими на нас більшовиками, себто, наступає на нас із запілля. Атамановський був дуже відважний, а що найважливіше було у ньому цінного — це завжди прекрасний гумор. В цій рішальній хвилині він почав порівнювати наш бій з боями шведів і наших з москвинами під [[Полтавська битва|Полтавою]]…»<ref>Гончаренко А. Спогади про бій під станцією Крути // «За Державність». Вип. 6. — Варшава, 1938. — С. 18.</ref> У збірці «Крути» серед списку встановлених осіб, що залишились живими, фігурує «юнак Атамановський Валентин»<ref>Зінкевич О., Зінкевич Н. Крути — вид. «СМОЛОСКИП», Київ, 2008.</ref> В 1918 р. виїжджає на стажування до [[Віденський університет|Віденського університету]]. Там, як представник видавництва «Вернигора», відповідає за випуск шкільних підручників, карт, зошитів тощо для українських освітніх закладів.
