Вікіпедія

Берислав

місто в Херсонській області (Україна)
Версія від 13:17, 11 листопада 2022, створена Antokimus (обговорення | внесок) (→‎Російське вторгнення в Україну 2022: УРААААААААААА)
Не плутати з Бориславом — містом Львівської області.

Берисла́в (до середини XV ст. — Вітовтова митниця; середина XV сторіччя–1784 рік — Кизикермен, Qızı Kermen, також Таванська переправа) — місто в Україні, адміністративний центр Бериславської міської громади та Бериславського району Херсонської області.

Берислав
Герб Берислава Прапор Берислава
Свято-Введенська церква
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район Бериславський район
Громада Бериславська міська громада
Код КАТОТТГ: UA65020010010095508
Засноване
Статус міста з 1938 року
Населення ▼ 12 417 (01.01.2019)[1]
Площа 9 км²
Поштові індекси 74300
Телефонний код +380-5546
Координати 46°50′29″ пн. ш. 33°25′46″ сх. д. / 46.84139° пн. ш. 33.42944° сх. д. / 46.84139; 33.42944Координати: 46°50′29″ пн. ш. 33°25′46″ сх. д. / 46.84139° пн. ш. 33.42944° сх. д. / 46.84139; 33.42944
Водойма Каховське водосховище
Назва мешканців берисла́вець, берисла́вка, берисла́вці
Відстань
Найближча залізнична станція Козацька
До станції 12 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 107 км
 - автошляхами 77,7 км
До Києва
 - автошляхами 573 км
Міська влада
Рада Бериславська міська рада
Адреса 74300, Херсонська обл., Бериславський р-н, м. Берислав, вул. 1 Травня, 246
Міський голова Шаповалов Олександр Миколайович

Берислав у Вікісховищі

Карта
Берислав. Карта розташування: Україна
Берислав
Берислав
Берислав. Карта розташування: Херсонська область
Берислав
Берислав
Мапа

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878[2] Берислав внесено до Списку історичних населених місць України, як найдавніше поселення Херсонської області.

Географія

Пристань на правому березі Каховського водосховища, за 20 км на північний захід від залізничної станції Каховка.

Автомобільний зв'язок із Херсоном і Новою Каховкою (Автошлях E58).

Історія

Біля Берислава знаходяться кургани бронзової доби 3-2 тис. до н.е[3]. За поширеною версією в цій же місцевості існувала давньогрецької колонія Мілетополіс (або ж Ольвіополіс), згадувана Плінієм Молодшим[4].

Литовсько-руське князівство

На початку XV століття князь Вітовт заснував на місці сучасного Берислава фортецю і митницю, яку на його часть називали «Вітовтовою митницею» (майже на крайньому південному сході Великого князівства Литовського).

Козацькі і кримськотатарські часи

 
Облога Кази-Кермена в 1695 році

У середині XV століття поселення опинилося під владою Кримського ханства, а в кінці XVI століття — османів, які збудували тут кілька фортець, однією з яких була Кизикермен[5] (Казикермен) для оборони Кримського ханства і Османської імперії від походів запорозьких козаків. У 1695 р. фортецю здобули козацькі полки гетьмана Івана Мазепи. Давня запорозька назва Берислава — Таванська переправа (Таванський Перевоз), що отримала назву від острова Тавань.

Російські часи

 
Телеграма про зречення від влади гетьмана України Павла Скоропадського. м. Київ — м. Берислав. 16 грудня 1918 р.

Після російсько-турецької війни приєднане до Росії (1774) місто значно зруйноване.

У 1775—1783 роках Казикермен був центром Казикерменського повіту. У 1784 році місто отримало нинішню назву.

У 1858 році для міста було створено проєкт герба з екзотичною символікою: в золотому щиті, на чорній горі, — червона кругла вежа, на якій стоїть дівчина в блакитному убранні; у вільному куті щита — герб Херсонської губернії. Герб мав символізувати колишню назву фортеці (османське «Кизикермен» — «Дівоча фортеця»).

Перші визвольні змагання

28 травня 1917 року у місті відбувся мітинг українців[6].

Голодомор

У міжвоєнний період Берислав мав статус селища міського типу, був адміністративним центром Бериславської селищної ради Бериславського району Одеської області.

У селищі відбувались арешти українців органами ДПУ за розповсюдження чуток про голод[7]. За даними різних джерел у місті під час Голодомору, проведеного радянським урядом у 1932—1933 роках, загинуло близько 10 осіб. Встановлено імена шести. Мартиролог, укладений на підставі свідчень очевидців Голодомору, опублікований у Національній книзі пам'яті України[8].

Німецька окупація

Берислав був окупований 26 серпня 1941 р. У балках поряд з скотобойнею на півночі міста відбувалися масові розстріли у 1941—1943 рр. (більше 1200 військовополонених та 400 цивільних)[9]. Знищення євреїв тривало у вересні-жовтні 1941 р.[10], потім настала черга віськовополонених. Також відбувалися окремі групові розстріли у ближніх селах. Поряд з Бериславом було створено концтабір для військовополонених[11], який містив близько 4000 ув'язнених. Бургомістром міста був призначений етнічний німець Йосип Йосипович Фальман, колишній бригадир, про якого у населення залишилися переважно добрі спогади[12]. Під час відступу у листопаді 1943 р. німці примусово евакуювали більшість населення, яка повернулася після визволення.

Радянський період

Період незалежності

Російське вторгнення в Україну 2022

24 лютого 2022 року місто було окуповане російськими військами, росіяни зайшли в місто зі сторони тимчасово захопленого Криму.

21 березня російські окупаційні війська викрали міського голову міста О. М. Шаповалова та місцевого активіста.[13][14][15]

22 березня Херсонська обласна прокуратура почала кримінальне провадження щодо викрадення мера Берислава та місцевого активіста, за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України).[16][17]

25 березня віцепрем'єр-міністр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук, заявила, що О. М. Шаповалова включено до списку полонених і, що Україна наполягає на негайному звільненні.[18][19]

3 квітня, стало відомо, що мера Берислава О. М. Шаповалова звільнено з полону.[20][21] Російська влада поставила свого «гауляйтера» Костюка а.м. директора бериславського пед коледжу.

18 липня ЗСУ повідомили про знищення російського складу з боєприпасами в районі тимчасово окупованого Берислава[22].

29 серпня Сергій Братчук, спікер Одеської ОВА та Володимир Літвінов, голова Бериславської райадміністрації повідомили про влучення у Бериславський машинобудівний завод. На території якого окупаційні війська розмістили свою живу силу разом з технікою та боєприпасами[23].

Станом на 1 листопада 2022 р. він ще залишався під окупацію, при цьому знаходячись близько до лінії фронту.

11 листопада місто звільнено після 260 днів окупації[24].

Економіка

Берислав має розвинуту промисловість: машинобудівний, механічний, масло-сироробний заводи, промкомбінат (виробництво цегли, черепиці та інших будівельних матеріалів), харчокомбінат.

У районі — посіви зернових (головним чином пшениці), виноградарство, розведення м'ясо-молочної худоби, рибальство.

У січні 2018 року, запрацювала перша у місті сонячна електростанція потужністю 8,2 МВт. Більше 30 тис. сонячних модулів генеруватимуть близько 10 МВт*год «чистої» електроенергії у рік.[25]

Освіта і культура

Берислав має розвинену систему освітніх закладів — дошкільних, шкільних, позашкільних і навіть декілька вишів І—ІІ рівнів атестації[26].

У місті діє 3 дитсадки № 3 (вул. 1 Травня, 238), № 4 (вул. Введенська, 95а), і № 5 (пров. Севастопольський, 1).

Школи Берислава:

  • Бериславська ЗОШ І-ІІІ ст № 1 (вул. 1 Травня, 266);
  • Бериславська ЗОШ І-ІІІ ст № 3 (вул. 1 Травня, 236);
  • Бериславська ЗОШ І-ІІ ст № 4 (вул. Херсонська, 163);
  • Бериславська ЗОШ І-ІІ ст № 5 (вул. Шкільна, 49).

Також у місті діє міжшкільний навчально-виробничий комбінат (вул. 1 Травня, 227).

Бериславські заклади позашкільної освіти:

  • Районна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа імені В. К. Сергєєва (вул. Шевченка, 20);
  • Станція юних техніків (вул. Шевченка, 8);
  • Центр юнацької та дитячої творчості м. Берислав (вул. 1 Травня, 205).

Вищу освіту в місті можна здобути в:

  • Комунальний заклад «Бериславський медичний коледж» (вул. 1 Травня, 173);
  • Комунальний вищий навчальний заклад «Бериславський педагогічний коледж» (вул. Слобідська, 45);
  • Бериславський професійний аграрний ліцей, с. Червоний Маяк (вул. Центральна, 22).

Головним закладом культури міста і району є Бериславський районний будинок культури.

У місті діє декілька бібліотек.

Зберігачем народної пам'яті Бериславщини є Бериславський історичний музей (вул. Воскресенська, 2).

Пам'ятки історії та культури

 
Каплиця братської могили

Поблизу Берислава розташовані важливі об'єкти української культурної спадщини — Кам'янська Січ та могила кошового отамана Костя Гордієнка, Григоріє-Бізюків монастир та залишки фортеці Тягинь. Збереглась братська могила героїв Кримської війни 1853—1856 р. з меморіальною каплицею.

У 1996 р. на місці Кизи-Кермена встановлено пам'ятний знак на честь здобуття фортеці козаками у 1695 р.

Цінна історико-архітектурна пам'ятка у Бериславі — дерев'яна Свято-Введенська церква, заснована у першій половині XVIII ст.. Тоді вона стояла у фортеці Переволочній, на місці переправи через Дніпро. В 1782 році, після кримської війни, церкву було переправлено у Берислав[27] (за легендою, її сплавили на плотах по Дніпру) і встановлено біля пристані. Згодом її ще раз перенесли на нове місце, де вона стоїть і дотепер. У наш час це діючий храм УПЦ МП[28].

1811—1835 року в місті збудовано Успенську церкву в стилі класицизму[29]. 2022 року вона була зруйнована при російському вторгненні в Україну[30][31].

Також у Бериславі існує пам'ятник захисникам незалежності України, відкритий у 2016 році[32][33].

Населення

Національний склад населення (за результатами перепису 2001 року): українці — 89.4 %, росіяни — 8.7 %, цигани — 0.5 %

Таблиця зміни чисельності населення
Рік 1897 1959 1970 1979 1989 2001 2016
Чисельність 12 149 10 507 14 587 16 337 17 523 15 455 12 828
Мовний склад населення (2001)
українська мова російська
89,53 % 10,11 %

Цікавий факт

  • У 1890 році місто відвідав відомий американський мандрівник Томас Стівенс, про що написав у книзі «Через Росію на мустанзі» (англ. Through Russia on a Mustang).[34]

Галерея

Люди

У місті народилися

Див. також

Примітки

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. ↑ Про затвердження Списку історичних населених місць України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 30 березня 2022.
  3. ↑ Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 1 жовтня 2019.
  4. ↑ Олексій Мустафін. Вигадані міста Причорномор'я. Краплені карти Російської імперії. Еспресо. 2022-08-18.
  5. ↑ Тимченко В. М. Таванська переправа на Дніпрі у XVI—XVII ст. (за даними археологічних та писемних джерел)/Археологічні відкриття в Україні 2001—2002 рр. К., 2003 ISBN 966-650-078-7
  6. ↑ Херсон. Хроніка подій 1917 року. Упорядник Орлова З. С. // Довідка державного архіву Херсонської області. — С. 4
  7. ↑ Державний архів Херсонської області ф. Р — 4033, оп.7, спр.612
  8. ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Херсонська область. — Херсон: Наддніпрян. правда, 2008. — с. 247
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 4 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 4 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 4 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 4 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Gazeta.ua (21 березня 2022). Рашисти викрали мера Берислава та місцевого активіста. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  14. ↑ На Херсонщині російські агресори викрали мера Берислава. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  15. ↑ Цензор.НЕТ. Окупанти викрали мера міста Берислав Шаповалова. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  16. ↑ Херсонська обласна прокуратура почала провадження щодо викрадення мера Берислава та місцевого активіста. vgoru.org (укр.). Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  17. ↑ Увійти у Facebook. Facebook (укр.). Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  18. ↑ Міський голова в списку полонених | Бериславська міська рада | Офіційний сайт (укр.). Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  19. ↑ Україна наполягає на негайному звільненні викрадених російськими окупантами 14 громадян - Верещук. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  20. ↑ Віталій Кличко: З полону російських окупантів звільнені два міських голови – Сновська та Берислава. Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  21. ↑ Gazeta.ua (3 квітня 2022). Окупанти відпустили мера Берислава з полону. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  22. ↑ Анастасія Калатур (19 липня 2022). Херсонщина: ЗСУ вдарили по російських складах боєприпасів. Українська правда.
  23. ↑ Ірина Знась (22 серпня 2022). У Бериславі на Херсонщині ЗСУ ліквідували російську базу. Дзеркало тижня.
  24. ↑ Зсу звільнили місто Берислав на Херсонщині,-ФОТО. 62.ua. 11 листопада 2022.
  25. ↑ В Бериславі ввели в експлуатацію фотоелектричну сонячну електростанцію потужністю 8,2 МВт. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 30 січня 2018. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
  26. ↑ Інформація на сайті Херсонської обласної державної адміністрації[недоступне посилання з червня 2019]
  27. ↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с.
  28. ↑ Введенська церква у Бериславі на сайті «Дерев'яні храми України». Архів оригіналу за 7 грудня 2014. Процитовано 5 грудня 2014.
  29. ↑ м. Берислав. Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека. Архів оригіналу за 24 лютого 2018.
  30. ↑ У результаті бойових дій на Херсонщині зруйновано два храми Української Православної Церкви. Синодальний інформаційно-просвітницький відділ УПЦ. 3 вересня 2022. Архів оригіналу за 6 вересня 2022.
  31. ↑ У Бериславі через обстріли повністю зруйновано Успенський храм УПЦ. Спілка православних журналістів. 2 вересня 2022.
  32. ↑ Пам'ятник захистникам незалежності України відкрили у Бериславі. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 29 березня 2016.
  33. ↑ Допис користувача Вадим Чепурной у мережі Facebook. Архів оригіналу за 29 березня 2016.
  34. ↑ Through Russia on a mustang. archive.org. Процитовано 24 серпня 2017.
  35. ↑ Указ президента України № 731/2019. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 11 листопада 2019.

Джерела

  • Паталах О. Відлуння Великого Степу. Історія Північного Причорномор'я в особах. — Херсон : Наддніпряночка, 2009. — 200 с.
  • УРЕ

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Берислав&oldid=37571439