Інгібітор: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Олег.Н (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
Рядок 22: | Рядок 22: | ||
* [[Ступінь інгібування]] |
* [[Ступінь інгібування]] |
||
== |
== Джерела == |
||
* {{МГЕ|nocat=1}} |
* {{МГЕ|nocat=1}} |
||
Рядок 32: | Рядок 32: | ||
[[Категорія:Хімічні процеси]] |
[[Категорія:Хімічні процеси]] |
||
[[Категорія:Фізичні процеси]] |
[[Категорія:Фізичні процеси]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Хімічні речовини]] |
||
[[Категорія:Каталіз]] |
[[Категорія:Каталіз]] |
Версія за 00:42, 6 січня 2015
Інгібі́тор (від лат. inhibere — затримувати) — речовина (присадка), що сповільнює чи зупиняє перебіг хімічних реакцій (окиснення, полімеризації, корозії металів), біохімічних і фізіологічних процесів.
Наприклад, хінони і деякі інші сполуки реагують з активними радикалами, переводячи їх в неактивні, і, таким чином, гальмують ланцюговий процес.
В гірництві застосовується для гальмування хімічних реакцій під час здійснення вибухових робіт, бурінні свердловин, експлуатації родовищ нафти і газу, а також під час гідравлічного транспортування корисних копалин — для сповільнення корозії металів.
Інгибі́тори — специфічні речовини, що гальмують розвиток і формотворчі процеси у тварин і рослин, хімічні і фізичні процеси у живій і неживій природі.
Різновиди
Інгібітори підрозділяються на природні та штучні.
- Природні інгібітори росту, наприклад, роблять рослини нездатними до проростання навіть в самих сприятливих умовах, а також під час випадкових осінніх та ранньозимових потеплінь.
- Штучними інгібіторами найчастіше користуються в практиці сільського господарства та в медицині. Деякі забруднювачі природного середовища (пестициди, важкі метали) також можуть бути інгібіторами.
Див. також
- Біоліни
- Каталізатор
- Інгібітори корозії
- Інгібітори АПФ
- Інгібітор рибонуклеази
- Інгібітори гідратоутворення
- Інгібування в гірничій галузі
- Ступінь інгібування
Джерела
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |