Нечаяне: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м →Примітки: +портали |
→Історія: Друкарська помилка Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 44: | Рядок 44: | ||
== Історія == |
== Історія == |
||
[[Файл:Нечаяне-Миколаївський район.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Вид на Нечаяне при в'їзді в Миколаївський район]] |
[[Файл:Нечаяне-Миколаївський район.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Вид на Нечаяне при в'їзді в Миколаївський район]] |
||
На околицях села археологи виявили поселення ранньої [[Бронзова доба| |
На околицях села археологи виявили поселення ранньої [[Бронзова доба|бронзової доби]], [[скіфи|скіфського]] та [[сармати|сарматського]] періодів і осілих [[кочівники|кочівників]] IX—XIII ст. Неподалік села на вершині кургана знайдено кочівницьку [[Баби кам'яні|кам'яну бабу]]. |
||
Село Нечаяне було засноване в [[1792]] році полковником Козловим, який після закінчення [[Російсько-турецька війна (1787—1792)|російсько — турецької війни]] одержав від царського уряду 6430 десятин землі. До [[1927]] року село також називали Козлово.<ref>[http://ukrssr.ru/Nikolaevskaja.obl/Nikolaevskij.rajon/Neczajannoe.html История городов и сёл]</ref> |
Село Нечаяне було засноване в [[1792]] році полковником Козловим, який після закінчення [[Російсько-турецька війна (1787—1792)|російсько — турецької війни]] одержав від царського уряду 6430 десятин землі. До [[1927]] року село також називали Козлово.<ref>[http://ukrssr.ru/Nikolaevskaja.obl/Nikolaevskij.rajon/Neczajannoe.html История городов и сёл]</ref> |
Версія за 06:49, 17 липня 2021
село Нечаяне | |
---|---|
Зупинка села Нечаяного на автошляху М 14 | |
Країна | Україна |
Область | Миколаївська область |
Район | Миколаївський район |
Рада | Нечаянська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA48060190010079208 |
Основні дані | |
Населення | 1874 |
Площа | 13,377 км² |
Густота населення | 140,09 осіб/км² |
Поштовий індекс | 57140 |
Телефонний код | +380 512 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 46°56′30″ пн. ш. 31°33′08″ сх. д. / 46.94167° пн. ш. 31.55222° сх. д.Координати: 46°56′30″ пн. ш. 31°33′08″ сх. д. / 46.94167° пн. ш. 31.55222° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
16 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 57140, с.Нечаяне, вул.Одеська,17 |
Карта | |
Мапа | |
|
Неча́яне — село в Україні, у Миколаївському районі Миколаївської області.
Населення становить 1874 осіб. Орган місцевого самоврядування — Нечаянська сільська рада.
Історія
На околицях села археологи виявили поселення ранньої бронзової доби, скіфського та сарматського періодів і осілих кочівників IX—XIII ст. Неподалік села на вершині кургана знайдено кочівницьку кам'яну бабу.
Село Нечаяне було засноване в 1792 році полковником Козловим, який після закінчення російсько — турецької війни одержав від царського уряду 6430 десятин землі. До 1927 року село також називали Козлово.[1] Першими жителями стали переселенці з Тульської та Рязанської губерній.
у 1865 році в селі почала діяти земська школа.
Станом на 1886 у селі, центрі Нечаянської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 520 осіб, налічувалось 82 дворових господарства, існували православна церква, школа, земська станція, камера мирового судді та лавка[2]. За 4 версти — поштова станція. За 17 верст — рибний завод. За 18 верст — православна церква, лавка.
В 1910 році була заснована міністерська двокласна школа, але попри це, в 1917 році 80 % населення були неписемними.
У січні 1918 року — розпочалась радянська окупація.
28 травня 1919 року в селі противниками більшовизму були вбиті кілька комунарів, які поховані у братській могилі на Інтернаціональному кладовищі у Миколаєві.
В 1929 році створено радгосп ім. Горького. В 1931 році господарство мало 86 тис. га земалі.
В 1932 році було збудовано приміщення середньої школи, у якій навчалося понад 400 учнів, працювала лікарня на 35 ліжок, діяв дитячий садок та ясла.
Після нападу нацистської Німеччини понад 300 жителів були призвані до лав Червоної Армії.
9 серпня 1941 року село захопили нацисти. 28 березня 1944 року — День визволення села Нечаяне. 120 нечаянців відзначені орденами та медалями за мужність і відвагу на фронтах Другої світової війни.
В 1975 році в селі побудоване нове триповерхове шкільне приміщення.
Спорт
В Нечаяному є футбольна команда — Нива. Вона — чемпіон Миколаївської області — 1993/94 та володар кубка Миколаївської області — 1994.
Традиційний для нечаянців став турнір з футболу «Юність», присвячений пам'яті трагічної загибелі юнаків 24 квітня 2010 року.
У 2012 році команда Нечаянської ДЮСШ (молодша вікова група) посіла 1 місце в обласних змаганнях з футболу «Золотий колос — 2012».
З 2017 року з'явилася команда ФК«Нечаяне» всі гравці якої жителі Нечаянської ОТГ. Хлопці успішно виступають у чемпіонаті міста Миколаєва та чемпіонаті Миколаївської області. Велику увагу футболу приділяють тренери ФК«Нечаяне» Мітін Сергій Сергійович та Мітін Данило Сергійович, також велику фінансову та організаційну допомогу надає Вівчар Микола Миколайович- голова Нечаянської ОТГ.
Відомі уродженці
- Горбатов Валерій Миронович (1955) — український політичний діяч. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим в 2001—2002 рр. Народний депутат України в 1994—2006 рр. Доктор економічних наук. Заслужений економіст України.
- Калмиков Степан Тимофійович (1938—2008) — баяніст, педагог, заслужений працівник культури УРСР.
- Мірошниченко Віктор Миколайович (1937) — український актор. Заслужений артист України (1978).
- Разінков Ігор Прокопович (1965) — український військовик, генерал-лейтенант запасу, з 2016 року тимчасовий виконувач обов'язків голови, перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки України.
- Чуприненко Степан Федорович (1870–1933) — український живописець.
Див. також
Посилання
Примітки
- ↑ История городов и сёл
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |