Інгібітор

Інгібі́тор (від лат. inhibere — затримувати) — речовина (присадка), що сповільнює чи зупиняє перебіг хімічних реакцій (окиснення, полімеризації, корозії металів), біохімічних і фізіологічних процесів.

Загальний опис і приклади

Наприклад, хінони і деякі інші сполуки реагують з активними радикалами, переводячи їх в неактивні, і, таким чином, гальмують ланцюговий процес.

В гірництві застосовується для гальмування хімічних реакцій під час здійснення вибухових робіт, бурінні свердловин, експлуатації родовищ нафти і газу, а також під час гідравлічного транспортування корисних копалин — для сповільнення корозії металів.

Інгибі́тори — специфічні речовини, що гальмують розвиток і формотворчі процеси у тварин і рослин, хімічні і фізичні процеси у живій і неживій природі.

Різновиди

Інгібітори підрозділяються на природні та штучні.

• Природні інгібітори росту, наприклад, роблять рослини нездатними до проростання навіть в найсприятливіших умовах, а також під час випадкових осінніх та ранньозимових потепліннь.
• Штучними інгібіторами найчастіше користуються в практиці сільського господарства та в медицині. Деякі забруднювачі природного середовища (пестициди, важкі метали) також можуть бути інгібіторами.

Див. також

• Біоліни
• Каталізатор
• Інгібітори корозії
• Інгібітори АПФ
• Інгібітор рибонуклеази
• Інгібітори гідратоутворення
• Інгібування в гірничій галузі
• Ступінь інгібування
• Константа інгібування
• Мінімальна інгібуюча концентрація

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Посилання

• Інгібітор // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 101.
• ІНГІБІТОРИ [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
• ІНГІБІТОРИ [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ