Кріль європейський
| Кріль європейський Час існування: Пізній еоцен – сучасність | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Oryctolagus cuniculus
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Oryctolagus cuniculus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Кріль європейський[1], кріль дикий[2], кріль, кролик[3], трусь[4] (Oryctolagus cuniculus) — плацентарний ссавець, представник роду Кріль (Oryctolagus) з родини Зайцевих (Leporidae).
Опис
Має довжину тулуба 35-45 см, вуха — 6-7 см. У цієї тварини хутро бурувато-сіре з дрібним шриховим малюнком. Низ тулуба білий або з домішкою сіруватого тону. Хвіст короткий й сірий.
Розповсюдження
_%D0%B2_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%97%D0%BE%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D1%8E_%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82%D1%83_%D1%96%D0%BC._%D0%86._%D0%86._%D0%9C%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0.jpg)
_%D0%B2_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%97%D0%BE%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D1%8E_%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82%D1%83.jpg)
Дикий кролик мешкає у Західній та Центральній Європі, Північній Африці. Акліматизовано в Австралії, Новій Зеландії, Північній та Південній Америці.
У XIX ст. дикого кролика завезено на південь України — в Одеську, Миколаївську та Херсонську області.
Спосіб життя
Живе дикий кролик у невеличких лісах, чагарниках, відкритих просторах, садибах, парках, а також навіть у старих каменоломнях (в Україні). Дикий кролик риє нору, де мешкає з року в рік, створюючи нові ходи.
Активний більш за все в нічний час, хоча і вдень може харчуватися. Дикий кролик полігамний. Розмножується дуже швидко. Статева зрілість наступає менше ніж за рік, інколи в 5-6 місяців. В Україні дикий кролик розмножується з березня по вересень-жовтень. Приносить 3-4 посліди по 3-7 кроленят, за рік 1 самиця народжує 15-20 кроленят. У південній Європі дикий кролик розмножується з березня до жовтня. Приносить 3-5 послідів по 5-6 кроленят, максимально у посліді зафіксовано 12 тварин. Ще швидше процес розмноження відбувається в Австралії та Новій Зеландії. Тут дикий кролик размножується майже весь рік, окрім середини літа (Австралія), або взимку (Нова Зеландія). У Новій Зеландії за рік народжується 20 кроленят, в Австралії — 40 кроленят.
Вагітність у дикого кролика триває 28-30 (інколи 40) днів. Молочне харчування кроленят триває близько місяця. У молодняка дикого кролика досить висока смертність — у перші 3 тижні гине близько 40% тварин. Особливо висока смертність у місцевостях з піщаним ґрунтом.
Тривалість життя дикого кролика сягає 5-6, інколи 10 років.
Людина й дикий кролик
Кріль європейський — один з небагатьох видів ряду зайцевих, що був одомашнений. Людина вже багато століть займається розведенням кроликів. Також дикі форми кроля є об'єктом полювання.
Разом з тим швидке розповсюдження цієї тварини приносить значну шкоду. Особливо пасовищам, посівам. Саме з проблемою контролю над популяцією диких кроликів зіткнулися в Австралії. У 1840 році туди завезли з Європи 16 диких кроликів, а до початку XX ст. вони розплодилися настільки, що стали загрозою економіці країни. Сюди завозили їхніх природних ворогів — лисиць, горностаїв, ласок, тхорів, але це не допомогло. Після цього у 50-х роках XX ст. було вирішено застосувати вірус міксоми, який викликає спустошливу епізоотію — міксоматоз. Спочатку цей захід дав добрі результати — загинуло близько 90% тварин, проте вже у 60-ті роки дикий кролик зумів пристосуватися й практично відновити свою чисельність.
Примітки
- ↑ Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 177.
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 192.
- ↑ Паночіні, С. Словник біологічної термінології. — Х. : Рад. школа, 1931. — С. 33.
- ↑ Трусь // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Джерела
- Lagomorph Specialist Group (2008). Oryctolagus cuniculus. In: IUCN 2008. IUCN Red List of Threatened Species. Downloaded on 2009-25-03. Database entry includes a brief justification of why this species is Near Threatened