Гончарівка (Золочівський район)
| село Гончарівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Золочівський район |
| Громада | Золочівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46040070120037386 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1488 (536 років) |
| Населення | 1006 осіб |
| Площа | 1,646 км² |
| Густота населення | 611,18 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80715[1] |
| Телефонний код | +380 3265 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°52′28″ пн. ш. 24°47′09″ сх. д. / 49.87444° пн. ш. 24.78583° сх. д.Координати: 49°52′28″ пн. ш. 24°47′09″ сх. д. / 49.87444° пн. ш. 24.78583° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
234 м |
| Водойми | р. Золочівка |
| Відстань до районного центру |
10 км |
| Найближча залізнична станція | Скварява |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80715, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Гончарівка[2] |
| Сільський голова | Венярська Марія Ігорівна |
| Карта | |
  Гончарівка | |
 Гончарівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гончарі́вка (до 1946 року — Белзе́ць) — село в Україні, у Золочівській міській громаді Золочівському районі Львівської області. Населення становить 1006 осіб (2001). До 2020 року орган місцевого самоврядування — Золочівська міська рада.
Село Гончарівка простягається в північно-західному напрямку від районного центру міста Золочева, розташована на рівнинній території. За селом у північно-західному напрямку протікає річка Золочівка. На північний схід від села розміщений піщаний кар'єр. Тут знаходиться пісок високої якості і користуються ним не тільки жителі Гончарівки, але й навколишніх сіл.
По обидві сторони села розкинулися широкі поля Гончарівки. У південній їх стороні є родючі ґрунти — чорноземи типові, а у північній — менш родючі — сірі лісові. Кожне поле має свою назву: Межидороги, Селесько, Береги, Озірці, Смужалі, Чайло, Підвільша, Зарудоча, Окопи, Давилники, Загаття.
Біля Загаття росте мішаний ліс. Він багатий на ягоди, гриби, і плоди дикорослих та лікарських рослин.
Попід лісом простягається штучно створений ставок, який разом з лісом утворює прекрасне місце відпочинку для населення Гончарівки. Із великого ставу біля села витікає річка Белзець (або Бельзець, чи Золочівка) — ліва притока Полтви, назва якої походить від колишньої назви села.
Розташоване біля місцевої автодороги Золочів — Красне.
Клімат помірно-континентальний. Найхолодніше в січні, найтепліше в липні. Середня температура повітря взимку −3º С, влітку +19º С; мінімальна температура повітря опускається не нижче −27º С, а максимальна — не перевищує +32º С. Вітри західні, південно-західні, що приносять взимку тепло, а відтак є причиною частих відлиг. А морозну погоду формують східні вітри. Середньо річна кількість опадів становить 650 мм. Найчастіше посухи трапляються в травні, найбільше опадів випадає у вигляді дощів в липні. Висота снігового покриву 15-20 см. Перший сніг випадає, як правило, у листопаді, й довго не лежить. Наступні випадання снігу теж не утворюють постійного снігового покриву через відлиги. Тануть сніги у березні, але ще у квітні можуть бути великі снігопади. Вони, а також їхні моментальні танення можуть завдати шкоди населенню. Через випадання дощів, мряки, туману взимку утворюється ожеледь та ожеледиця, намерзання льоду на деревах, лініях електропередач. Приморозки можуть трапитися у жовтні, а заморозки — у червні. Зі стихійних явищ зимою характерні хуртовини, а влітку — буревії, град.
Раніше село мало еазву Белзець. З післявоєнних часів перейменоване у Гончарівку — на честь льотчика Гончарова, який під час німецько-радянської війни загинув неподалік села.
Існує декілька версій, чому село називалося Белзець:
- Ця назва походила від колишнього пана, власника села Бельзецького (Белжецького).
- Назву виводять від міста Белз із зменшувальним суф. -ець. Старожили села кажуть, що колись давно частина жителів Белза заснувала тут нове велике поселення, яке і названо Белзець. Територія села входила свого часу до складу Белзького князівства (ХІІ-ХІІІ ст.).
- Назва утворилася від імені річки Белзець, на березі якої розташувалося село.
Географічний словник Королівства Польського подає, що річка (потік) Белзець утворюється із кількох струмків, які відпроваджують води з обширних боліт села Жуличі і сходяться в одне русло на межі з Почапами. Поповнений з лівого берега водами потоку Золочівка, Белзець плине на захід через луки почапські, пропливає став Белзецький і село Белзець, забирає зайві потоки з сусідніх лук і плине в напрямку північно-західнім до Бугу[3].
Як «fluvio dicto Belzecz» («річка під назвою «Белзеч») згадується 1488 року під час розмежування села Жуличі, що належало підкоморію львівському Павлові Олеському, і сусіднього села Лагодичі, що належало Іванові Белзецькому. Перший розмежувальний копець було зроблено на лузі біля вигину русла річки Белзець і громадської дороги Княже – Черемошня (нині це ділянка шляху Почапи - Білий Камінь) [4].
Гончарівка розташована на рівнинній території; до монголо-татарського нашестя населення було розміщене на урочищі. Після повної руйнації села жителі перемістилися на сучасну територію.
На першу письмову згадку претендує записка Львівського земського суду від 17 лютого 1441 року, у якій назва села зафіксована у формі «Belzecz» - «Белзеч»[5]. Мова йде про «Alberto in Belzecz herade» - Альберта Белзецького, спадкового власника села Белзеч (Белзець). Він згадується як свідок у судовій справі за участю Миколи Гологірського — власника міста Гологори[6].
Згадується село також 23 жовтня 1453 року в книгах галицького суду.[7].
У 1952 році археологами в околицях села було знайдено велике пласке погребище, яке налічувало більше сотні поховань доби бронзи.[8]
Місцева греко-католицька громада до 1880 року мала 2 церкви, утворювала власну парафію.
Місцева римо-католицька громада раніше належала до парафії в Білому Камені.
У ХІХ столітті село мало власну символіку: печатку з зображенням сільськогосподарського знаряддя — перехрещених коси та граблів[9].
У травні 1937 група боївкарів ОУН на чолі з Ілярієм Куком здійснила напад на фільварок (двір) поміщиків Ясіньських у Белзці, внаслідок чого господарі маєтку загинули. У березні 1938 в Золочеві відбувся судовий процес над учасниками нападу. Двоє з них отримали смертні вироки, решта були засуджені на тривалі терміни ув'язнення[10][11].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,5 % |
| російська | 0,2 % |
| інші/не вказали | 0,12 % |
Населення села переважно зайняте в сільському господарстві.
На околиці села збудовані каплички, а біля місцевої автошляху Золочів — Красне стоїть хрест, збудований на честь скасування панщини. У кінці села збудований хрест Яцком Квасницею. Також при трасі стоїть фігура Святої Анни, але не відомо, хто її поставив. На куті села за річкою Золочівкою, збудований пам'ятний хрест.
В центрі села знаходиться церква святого Миколая, поряд двоповерхові приміщення неповної середньої школи, будинок побуту, Будинок «Просвіти», крамниця.
- Левицький Володимир Лукич — український письменник і громадський діяч.
- Яхимович Теодор — український митець-маляр, театральний декоратор.
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Золочівський район. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 19 січня 2016.
- ↑ Гончарівська сільська рада. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 14 грудня 2019.
- ↑ Bełzec, potok // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 131. (пол.)
- ↑ Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення… [Архівовано 27 червня 2021 у Wayback Machine.] С. 31
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie. — T. 14 — S. 501. — № 3739 [Архівовано 19 липня 2021 у Wayback Machine.] (лат.) (пол.)
- ↑ Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення… [Архівовано 27 червня 2021 у Wayback Machine.] с. 46
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12 — S. 229. — № 2641 (лат.) (пол.)
- ↑ Пастернак, Ярослав (1961). . Археологія України: первісна, давня та середня історія України за археологічними джерелами. Торонто. с. 263.
- ↑ Центральний державний історичний архів України у м. Львові. — Фонд 146. — Опис 64. — Спр. 3905. — Арк. 54 зв., 78.
- ↑ Петро Мірчук. Нарис історії ОУН. Том I. Архів оригіналу за 18 листопада 2008. Процитовано 16 березня 2013.
- ↑ Газета «Діло», 11-18 березня 1938. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 21 березня 2013.
- Золочівщина: її минуле і сучасне: розвідки, спомини, публікації, пам'ятки, постаті / Фундація енциклопедії України, Торонто, Канада; упорядник М. В. Дубас. — 2-ге. — Львів : Мс, 2006. — 759 с.
- Квасецький А. Т. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення над річками Буг і Белзець: Історичний нарис. — Чернівці : Зелена Буковина, 2016. — 84 с.
- Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardynskiego we Lwowie. — Lwów: Drukarnia Zakładu Narodowego imienia Ossolińskich, 1868—1903. — T. I—XVII. (пол.)
- Bełzec, Bełżec, wieś, pow. złoczowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 131. (пол.)
- Bełzec, potok // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 131. (пол.)
- Погода в селі Гончарівка. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 12 червня 2022.
- Топонімічний словник України: Безл-Берегов.
.png){kind=small}