What do you think?
Rate this book
Берестечко
"...Велич історичного призначення та драма самотньої людської душі – ці два виміри нерозривно пов’язані у творі. Відроджений в новій любові гетьман знову стає на чолі повсталого війська. Суверенність держави народжується з вистражданої індивідуальної свободи і зрілої людської волі.
Роман у віршах "Берестечко" творився на різних етапах протистояння України та її боротьби за незалежність – від середини 1960-х до кінця 1990-х. ХХ століття впізнає себе в XVII-му. Україна знову змушена долати фатальну циклічність своїх проблем. Але драма поразки стає філософією відродження, катарсисом, повстанням з руїни людини й народу. Перемога над поразкою – основний філософський і психологічний код цього твору.
Художнє оформлення Сергія Якутовича та диск із записом Петра Бойка творять разом з романом у віршах неповторний мистецький синтез, доповнений глибокою аналітикою – статтею Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко та статтею Володимира Панченка про "Берестечко".
Роман у віршах "Берестечко" творився на різних етапах протистояння України та її боротьби за незалежність – від середини 1960-х до кінця 1990-х. ХХ століття впізнає себе в XVII-му. Україна знову змушена долати фатальну циклічність своїх проблем. Але драма поразки стає філософією відродження, катарсисом, повстанням з руїни людини й народу. Перемога над поразкою – основний філософський і психологічний код цього твору.
Художнє оформлення Сергія Якутовича та диск із записом Петра Бойка творять разом з романом у віршах неповторний мистецький синтез, доповнений глибокою аналітикою – статтею Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко та статтею Володимира Панченка про "Берестечко".
156 pages, Unknown Binding
First published January 1, 2010
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
October 29, 2020
На мою скромну і суб'єктивну думку - це Геніально! І сенсом, і формою - просто прекрасна поема. У Ліни Костенко надзвичайні вірші, надзвичайне почуття слова.
У школі я якось про творчість Ліни Костенко запам'ятала 2 речі: Гриць - рідкісна скотина і його мало було отруїти, а авторка так добирає слова і так проникливо пише, що не помічаєш, як починаєш ридати над сторінкою. І на тому все (не дуже я товаришувала з українською літературою направду). А тепер, уже трошки-трошки привідкривши для себе цю сторінку реальності, вирішила ще щось почитати із доробку Ліни Василівни. і трапилося мені на очі "Берестечко")))
Цей твір давно уже розтягнули на цитати. Вірніше, це саме той твір, як виявилось, з якого узята більшість отих красивих цитат Ліни Костенко, на які я постійно натрапляю на Фейсбуку))
Історичне у цій поемі - час і персонажі, а от все решта - сучасність, адже битву так і не було виграно. На момент написання Незалежність ще не була здобута, і роздуми Гетьмана, його переживання поразки... Цей твір - національна ідея, національний міф у довершеній літературній формі.
Але разом з тим - це і антологія українського національного бідкання. Я думаю, що справи в Україні дійсно налагодяться тоді, коли цей твір втратить актуальність. Коли для читача буде суцільне непорозуміння - та чого ж той Богдан сидить, бідкається і посипає голову попелом? В реальності ж такого не було, чому ж так авторка написала?.. - і треба буде підтягувати історичний контекст створення поеми, нагадувати собі, коли ж це писалося і як тоді було, і як люди думали... А так зараз цей твір дуже резонує, він актуальний (і досі), сучасний і зрозумілий.
І жіночі образи - Гелена-"змія зелена" - біль, зрада, розчарування, каяття, поразка; Ганна - віра, надія, любов, відродження, життя, жага боротьби і перемоги; стара відьма - підтримка, турбота. Вони творять світ, у якому існує головний герой
І кохання. Ліна Костенко якось так мише про кохання - про муки, каяття, зраду, зневіру, захоплення, злет і відродження закоханої душі, що цьому віриш, це відчуваєш.
Фінал оптимістичний - Гетьман чув від козака Небаби своє справжнє майбутнє, і все ж він відроджується, знаходить сили, підіймається веде своїх людей за собою до Перемоги (бо як інакше може бути?)
У школі я якось про творчість Ліни Костенко запам'ятала 2 речі: Гриць - рідкісна скотина і його мало було отруїти, а авторка так добирає слова і так проникливо пише, що не помічаєш, як починаєш ридати над сторінкою. І на тому все (не дуже я товаришувала з українською літературою направду). А тепер, уже трошки-трошки привідкривши для себе цю сторінку реальності, вирішила ще щось почитати із доробку Ліни Василівни. і трапилося мені на очі "Берестечко")))
Цей твір давно уже розтягнули на цитати. Вірніше, це саме той твір, як виявилось, з якого узята більшість отих красивих цитат Ліни Костенко, на які я постійно натрапляю на Фейсбуку))
Історичне у цій поемі - час і персонажі, а от все решта - сучасність, адже битву так і не було виграно. На момент написання Незалежність ще не була здобута, і роздуми Гетьмана, його переживання поразки... Цей твір - національна ідея, національний міф у довершеній літературній формі.
Але разом з тим - це і антологія українського національного бідкання. Я думаю, що справи в Україні дійсно налагодяться тоді, коли цей твір втратить актуальність. Коли для читача буде суцільне непорозуміння - та чого ж той Богдан сидить, бідкається і посипає голову попелом? В реальності ж такого не було, чому ж так авторка написала?.. - і треба буде підтягувати історичний контекст створення поеми, нагадувати собі, коли ж це писалося і як тоді було, і як люди думали... А так зараз цей твір дуже резонує, він актуальний (і досі), сучасний і зрозумілий.
І жіночі образи - Гелена-"змія зелена" - біль, зрада, розчарування, каяття, поразка; Ганна - віра, надія, любов, відродження, життя, жага боротьби і перемоги; стара відьма - підтримка, турбота. Вони творять світ, у якому існує головний герой
І кохання. Ліна Костенко якось так мише про кохання - про муки, каяття, зраду, зневіру, захоплення, злет і відродження закоханої душі, що цьому віриш, це відчуваєш.
Фінал оптимістичний - Гетьман чув від козака Небаби своє справжнє майбутнє, і все ж він відроджується, знаходить сили, підіймається веде своїх людей за собою до Перемоги (бо як інакше може бути?)
November 26, 2015
ліна василівна має талан писати про перемоги й поразки, про здобутки й утрати, про минуле й майбутнє, подій у поемі як таких нема, є "я, богдан", роздуми, спогади й прозріння, надто афористично подеколи, надто пафосно, але мені таки ця поема більше до смаку, ніж "Маруся Чурай".
June 27, 2022
Як завжди - геніально.
September 14, 2022
Книга про повернення чоловіка до справи життя після значної поразки, про його шлях для цього. Богдан Хмельницький, головний герой аналізує пройдений шлях і картає себе, але йому з сторони допомагають знайти сили для продовження боротьби
January 12, 2017
Занадто довго, занадто нудно. Цікава інтерпретація авторкою історії. Деякі поезії хочется перечитати двічі, тому три зірки
Displaying 1 - 5 of 5 reviews