Провокація: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Kknchh (обговорення | внесок)
#1Lib1Ref
 
(Не показані 11 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
[[Файл:Ведут провокатора под конвоем (Петроград, февраль 1917).jpg|thumb|right|300px|«Ведуть провокатора під конвоєм». Лютий 1917, Петроград (малюнок з державного музею політичної історії Росії, Санкт-Петербург)]]
[[Файл:Ведут провокатора под конвоем (Петроград, февраль 1917).jpg|thumb|right|300px|«Ведуть провокатора під конвоєм». Лютий 1917, Петроград (малюнок з державного музею політичної історії Росії, Санкт-Петербург)]]
{{Перенаправлено|Провокатор}}
{{Перенаправлено|Провокатор}}
'''Провока́ція''' ({{lang-la|provocatio}}) — дія або низка дій, які мають на меті викликати реакцію тих, кого провокують. Як правило, проводяться, з метою штучного створення складних обставин або негативних наслідків для тих, кого провокують. Суб'єкт, що здійснює провокації, називається '''провокатором'''. Оскільки провокації ґрунтуються на особливостях психології людини, її поведінці як соціальної істоти, вони вивчаються [[психологія|психологією]] та [[соціологія|соціологією]].
'''Провока́ція''' ({{lang-la|provocatio}}) — дія або низка дій, які мають на меті викликати реакцію тих, кого провокують. Як правило, проводяться з метою штучного створення складних обставин або негативних наслідків для тих, кого провокують. Суб'єкт, що здійснює провокації, називається '''провокатором'''. Оскільки провокації ґрунтуються на особливостях психології людини, її поведінці як соціальної істоти, вони вивчаються [[психологія|психологією]] та [[соціологія|соціологією]].


== Огляд ==
== Огляд ==
Рядок 13: Рядок 13:
Провокації застосовуються і правоохоронними органами, хоча в багатьох країнах це незаконно. Приклади таких провокацій — перевірочна закупівля або продаж наркотичних засобів, коли ініціатором вчинення злочину виступає не підозрюваний, а правоохоронці. Провокатором злочину є та особа, від якої виходить ініціатива на його вчинення.
Провокації застосовуються і правоохоронними органами, хоча в багатьох країнах це незаконно. Приклади таких провокацій — перевірочна закупівля або продаж наркотичних засобів, коли ініціатором вчинення злочину виступає не підозрюваний, а правоохоронці. Провокатором злочину є та особа, від якої виходить ініціатива на його вчинення.


В Російській імперії провокаторами називали зазвичай секретних співробітників спеціальних служб (особливо [[охоронне відділення|охоронних відділень]]), які підбурювали [[революціонер]]ів зробити які-небудь злочинні дії для того, щоб вони потім були арештовані і засуджені.
Провокаторами можуть називати секретних співробітників спеціальних служб (особливо [[охоронне відділення|охоронних відділень]]), які підбурюють [[революціонер]]ів зробити які-небудь злочинні дії для того, щоб вони потім були арештовані і засуджені.


== Відомі провокації ==
== Відомі провокації ==
Рядок 32: Рядок 32:
** [[Спроба замаху на Валентину Матвієнко]]
** [[Спроба замаху на Валентину Матвієнко]]
** У ході [[Масові заворушення в Кишиневі (2009)|акцій протесту в Кишиневі]] [[7 квітня]] [[2009]] проти фальсифікації [[Парламентські вибори в Молдові (квітень 2009)|парламентських виборів]] до мирно протестуючої молоді були впроваджені сотні провокаторів, яким вдалося, всупереч закликам лідерів опозиції, схилити частину молоді до агресивних дій та підпалу адміністративних будівель.
** У ході [[Масові заворушення в Кишиневі (2009)|акцій протесту в Кишиневі]] [[7 квітня]] [[2009]] проти фальсифікації [[Парламентські вибори в Молдові (квітень 2009)|парламентських виборів]] до мирно протестуючої молоді були впроваджені сотні провокаторів, яким вдалося, всупереч закликам лідерів опозиції, схилити частину молоді до агресивних дій та підпалу адміністративних будівель.
* Під час [[Російське вторгнення в Україну (2022)|Російського вторгнення в Україну у 2022 році]], Росія намагалася спровокувати [[Білорусь]] до військових дій проти України, шляхом авіаудару з українського кордону по Білорусі, аби створити ілюзію, що нібито Україна атакує Білорусь. Росія ставила на [[мета|меті]] втягнення Республіки Білорусь у [[Війна|війну]] проти України.<ref>{{Cite web|title=Служба безпеки України|url=https://t.me/SBUkr/7726|website=Telegram|accessdate=2023-06-02}}</ref>


== Див. також ==
== Див. також ==

Поточна версія на 12:02, 2 червня 2023

«Ведуть провокатора під конвоєм». Лютий 1917, Петроград (малюнок з державного музею політичної історії Росії, Санкт-Петербург)

Провока́ція (лат. provocatio) — дія або низка дій, які мають на меті викликати реакцію тих, кого провокують. Як правило, проводяться з метою штучного створення складних обставин або негативних наслідків для тих, кого провокують. Суб'єкт, що здійснює провокації, називається провокатором. Оскільки провокації ґрунтуються на особливостях психології людини, її поведінці як соціальної істоти, вони вивчаються психологією та соціологією.

Огляд

[ред. | ред. код]

Провокація може бути однією дією або низкою взаємопов'язаних дій. У свою чергу дії можуть бути спрямовані як безпосередньо на того кого провокують, так і на його оточення. Ряд різноспрямованих провокаційних дій дозволяють визначити взаємозв'язки, а також силу і принципи роботи таких взаємозв'язків між тим кого провокують і його оточенням. Провокаційні дії, що проводяться в певний проміжок часу, дозволяють визначити поріг сприйнятливості особи, яку провокують до подразників і сили подразників.

Провокації займають важливе місце в маркетингу, військовій справі, мистецтві, політиці, у відносинах між окремими людьми, групами людей, між юридичними особами та державами. У політиці провокації часто орієнтовані на реакцію громадської думки, негативну щодо противника. Зокрема, серед методів провокації може бути вчинення непристойних дій під виглядом свого противника, нанесення шкоди його відомим опонентам, з метою викликати реакцію співчуття у громадській думці. У військовій справі провокацією може бути фальшивий відступ, створення ілюзії незахищеності будь-якого свого флангу, з метою заманювання противника в пастку.

У політичних цілях держави можуть жертвувати частиною військ, провокуючи противника на відкриту атаку, щоб отримати привід до війни. Розповсюдженим засобом «третьої зацікавленої сторони» також є дії провокативного характеру котрі направлені супроти двох антагонічних сторін, почерговими чи одночасними акціями, з метою розпалення між ними конфлікту.

Провокації застосовуються і правоохоронними органами, хоча в багатьох країнах це незаконно. Приклади таких провокацій — перевірочна закупівля або продаж наркотичних засобів, коли ініціатором вчинення злочину виступає не підозрюваний, а правоохоронці. Провокатором злочину є та особа, від якої виходить ініціатива на його вчинення.

Провокаторами можуть називати секретних співробітників спеціальних служб (особливо охоронних відділень), які підбурюють революціонерів зробити які-небудь злочинні дії для того, щоб вони потім були арештовані і засуджені.

Відомі провокації

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Служба безпеки України. Telegram. Процитовано 2 червня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]