Єнс Столтенберг
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (13 травня 2024) |
Єнс Столтенберг | |
---|---|
бук. Jens Stoltenberg | |
13-й Генеральний секретар НАТО | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 1 жовтня 2014 |
Попередник | Андерс Фог Расмуссен |
20-й Прем'єр-міністр Норвегії | |
17 жовтня 2005 — 16 жовтня 2013 | |
Попередник | Х'єль Магне Бунневік |
Наступник | Ерна Солберг |
18-й Прем'єр-міністр Норвегії | |
3 березня 2000 — 19 жовтня 2001 | |
Попередник | Х'єль Магне Бунневік |
Наступник | Х'єль Магне Бунневік |
Народився | 16 березня 1959 (65 років) Осло, Норвегія |
Відомий як | економіст, політик, державний діяч |
Місце роботи | НАТО |
Країна | Норвегія |
Alma mater | Department of Economicsd (1987), Oslo Waldorf Schoold, Школа Кафедрального собору Ослоd і Університет Осло |
Політична партія | Норвезька робітнича партія |
Батько | Торвалл Столтенберґ[1] |
Мати | Karin Stoltenbergd[1] |
У шлюбі з | Ingrid Schulerudd[2] |
Діти | Catharina Stoltenbergd |
Нагороди | |
Підпис | |
jensstoltenberg.no | |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Єнс Столтенберг, також Столтенберґ[3][4][5] (норв. Jens Stoltenberg; нар. 16 березня 1959, Осло, Норвегія) — норвезький державний і політичний діяч. Прем'єр-міністр Норвегії (2000–2001 і 2005–2013). З 1 жовтня 2014 Генеральний секретар НАТО.
Походить з відомої в норвезькій політиці родини. Його батько Торвалл Столтенберг обіймав посаду міністра закордонних справ Норвегії.
Почав свою кар'єру як журналіст у тоді впливовій газеті «Arbeiderbladet», що була офіційним рупором норвезьких лівих. Очолював молодіжне крило Норвезької робітничої партії у 1985–1989. Міністр торгівлі та енергетики у 1993–1996 в уряді Ґру Гарлем Брунтланн. Міністр фінансів у 1996–1997 в уряді Турб'єрна Ягланда.
У березні 2000 очолив уряд країни. Кабінет проіснував трохи більше року. На чергових парламентських виборах 10 вересня 2001 Норвезька робітнича партія отримала один зі своїх найгірших результатів за всю історію, набравши лише 24 відсотків голосів виборців.
В умовах внутрішньопартійної кризи змінив Турб'єрна Ягланда на посаді голови партії і очолив Норвезьку робітничу партію у 2002 році. Зміг привести її до перемоги на парламентських виборах. За результатами парламентських виборів 12 вересня 2005 Норвезька партія змогла сформувати керівну коаліцію з центристами і Соціалістичною лівою партією. 17 жовтня 2005 уряд під керівництвом Єнса Столтенберга розпочав роботу.
За результатами парламентських виборів, що пройшли 13 вересня 2009, Норвезька робітнича партія, разом зі своїми союзниками по коаліції, змогла отримати незначну більшість місць у парламенті, що дало можливість Єнсу Столтенбергу знову сформувати уряд.[6] 20 жовтня 2009 Столтенберг представив новий склад кабінету міністрів країни. Одним із головних відмінностей нового складу уряду від колишнього була наявність повної гендерної рівності. Серед міністрів було десять чоловіків і десять жінок[7]. 16 жовтня 2013 покинув посаду прем'єр-міністра внаслідок поразки його партії на парламентських виборах у вересні.
1 жовтня 2014 вступив на посаду Генерального секретаря НАТО[8]. Він був обраний на цей пост 28 березня Північноатлантичною радою. У вересні 2014 заявив про те, що українське питання стане пріоритетним для нього[9].
Повноваження Єнса Столтенберга як генсека НАТО мали завершитись 30 вересня 2022 року[10][11], однак у березні 2022 року, через російське вторгнення в Україну, його повноваження продовжили ще на рік — до 30 вересня 2023 року[12].
У червні 2023 року країни НАТО погодилися продовжити мандат Столтенберґа[13]. Та 30 серпня 2023 року він заявив, що не погодиться на продовження мандата[14].
28 вересня Єнс прибув з неоголошеним візитом до Києва[15].
Очікується, що, завершивши діяльність на посаді Генерального секретаря НАТО, Єнс Столтенберг очолить центральний банк Норвегії. Про це оголосили на урядовому порталі Норвегії[10].
- Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 4 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі[16]
- ↑ а б https://www.stortinget.no/no/Representanter-og-komiteer/Representantene/Representantfordeling/Representant/?perid=JES&tab=Biography
- ↑ ANDERSEN M. A., SKARVØY L. J. Stoltenberg vil ikke vurdere om forloveren må gå — Verdens Gang, 2012.
- ↑ Столтенберґ засудив кібернапади на українські урядові установи. Голос Америки (українською) . 14 січня 2022. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
- ↑ Столтенберґ обговорив із високопосадовцями США, ФРН та Британії ситуацію на кордоні України та Росії. Радіо Свобода (українською) . 23 грудня 2021. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
- ↑ Єнс Столтенберґ: Це критичний момент для європейської безпеки. Польське Радіо (українською) . 14 січня 2022. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
- ↑ Mitte-Links-Regierung bleibt wohl im Amt [Архівовано 23 вересня 2009 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ Норвезький король затвердив новий уряд
- ↑ Єнс Столтенберг очолить НАТО восени. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 30 березня 2014.
- ↑ Майбутній чільник НАТО вважає українське питання пріоритетним
- ↑ а б Генсек НАТО знайшов собі нову роботу. www.eurointegration.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.
- ↑ Голова НАТО Столтенберґ очолить центральний банк Норвегії. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
- ↑ Повноваження Столтенберга на посаді генсека НАТО продовжили на рік. Укрінформ (українською) . 24 березня 2022. Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ У НАТО погодилися продовжити мандат Столтенберґа — дипломати. 29.06.2023
- ↑ Столтенберг заявив, що не буде генсеком НАТО ще рік. 31.08.2023, 00:14
- ↑ До Києва з візитом прибув генсек НАТО Столтенберг. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 вересня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2023 року № 556/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- Офіційний сайт [Архівовано 22 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Народились 16 березня
- Народились 1959
- Випускники університету Осло
- Кавалери ордена Хреста землі Марії 1 класу
- Командори Великого хреста ордена Трьох зірок
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня
- Нагороджені Президентською медаллю Свободи
- Кавалери Великого хреста ордена Леопольда I
- Кавалери Великого хреста ордена Хреста Витязя
- Кавалери Великого хреста ордена Вітовта Великого
- Уродженці Осло
- Прем'єр-міністри Норвегії
- Члени Норвезької робітничої партії
- Генеральні секретарі НАТО
- Члени Стортингу
- Міністри фінансів Норвегії