Steyr ADGZ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панцирник Steyr ADGZ
Панцирник у Судетах. 1938
Панцирник у Судетах. 1938
ТипСхема: повнопривідний
ПоходженняАвстрія Австрія, Третій Рейх Третій Рейх
Історія використання
ОператориАвстрія Австрія, Третій Рейх Третій Рейх
ВійниДруга світова війна
Історія виробництва
Виготовлення1934-1942
Виготовлена
кількість
52
Характеристики
Вага12000 кг
Довжина6,26 м
Ширина2,16 м
Висота2,56 м
Обслуга6 (2 водії)

Броня11 мм панцирні плити
Головне
озброєння
1 x гармата 20 мм KwK 35 L/45
боєкомплект: 100 набоїв
Другорядне
озброєння
2-3×кулемети MG-34
боєкомплект: 2-3×1500 набоїв
Двигункарбюраторний, рядний, 6 циліндровий мотор Austro-Daimler M612
150 к.с.
Трансмісіямеханічна
Паливобензин
Швидкістьшосе: 70 км/год

Steyr ADGZ у Вікісховищі

Панцирник Steyr ADGZ був розроблений у міжвоєнний період для збройних сил (нім. Bundesheer) Австрії (нім. Bundesstaat Österreich) як бойова розвідувальна машина. Після Аншлюсу знаходився на озброєнні підрозділів Вермахту, Ваффен-СС як M35 Mittlerer Panzerwagen. Три панцирники використовували підрозділи SS-Heimwehr Danzig 1 вересня у боях в Данцігу, пізніше у Судетах.

Панцирник у Гданську. 1 вересня 1939

Історія

[ред. | ред. код]

Важкий повнопривідний панцирник розробили 1934 на заводах Austro-Daimler, що належали до компанії Steyr-Daimler-Puch. У 1935-1937 роках виготовили 27 машин, з яких 12 використовувалось в моторизованих дивізіях (Schnellen Division), решта у поліції і жандармерії. З двох сторін крайні колеса були керованими і розміщувались місця водія, робило маневреність і рух панцирника однаковим в обидві сторони. колеса на двох центральних осях були подвійними. Озброєння складалось з 20 мм гармати і трьох кулеметів (один у башті). Ваффен-СС замовили 1941 ще 25 панцирників, які відрізнялись німецьким озброєнням та з 1942 використовувала поліція порядку (нім. Ordnungspolizei) для патрулювань, боротьби з партизанами на Балканах, партизанами, підрозділами УПА в СРСР. На східному фронті вони були на озброєнні 5-ї танкової дивізії СС «Вікінг», 7-ї добровольчої гірської дивізії СС «Принц Ойген» на Балканах.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Walter J. Spielberger: Kraftfahrzeuge und Panzer des österreichischen Heeres 1896 bis heute, Motorbuchverlag, ISBN 3-87943-455-7 (нім.)