Австралія й Океанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Докладніше: Океанія
Докладніше: Австралія (континент)
Австралія й Океанія
Положення континенту на Земній кулі (ортогональна проєкція)
Географічне положення
Крайні точки: 
 ⮝ північнаПункт Кілауеа (Острів Кауаї)
22°13′ пн. ш. 159°24′ зх. д. / 22.217° пн. ш. 159.400° зх. д. / 22.217; -159.400
 ⮟ південнаОстрів Джакмарт (Острови Кемпбелл)
52°37′ пд. ш. 169°07′ сх. д. / 52.617° пд. ш. 169.117° сх. д. / -52.617; 169.117
 ⮜ західнаВест-Айленд (Кокосові острови)
12°11′ пд. ш. 96°49′ сх. д. / 12.183° пд. ш. 96.817° сх. д. / -12.183; 96.817
 ⮞ східнаМис Каммінг (Острів Пасхи)
27°07′ пд. ш. 109°22′ зх. д. / 27.117° пд. ш. 109.367° зх. д. / -27.117; -109.367
Територія
Загальна площа9 000 000 квадратний кілометр
 • островів1 232 680 км²
Довжина узбережжя77 300 км
⯅ Найвища точкаПунчак-Джая (4884 м)
⯆ Найнижча точкаОзеро Ейр (-15 м)
Середні висоти360 м
Населення
Чисельність44 491 724
Густота14.8 осіб/км²
CMNS: Австралія й Океанія у Вікісховищі

Австралія й Океанія — частина світу, що складається з материка Австралія, островів, що прилягають до Австралії та островів, які входять в Океанію[1].

Загальна площа Австралії та Океанії становить 8,52 млн км², населення — 43 млн осіб. (9 вересня 2021) (0,6 % населення Землі).[2]

Для Австралії та Океанії характерні теплий морський клімат, високий ендемізм флори і фавни.

При поділі всієї суші на частини світу Океанія зазвичай об'єднується з Австралією, це — не єдиний відомий варіант розподілу суші на частини світу.

Австралія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Австралія (континент)

Австралія — за геологічним віком уважається найстарішим континентом. Він являє собою величезне плато ввігнуте в центральній частині та підняте по краях. Рівнини займають 95 % території, велика їхня частина — це безлюдний простір із пустель і боліт. Водночас континент багатий підземними водами, які утворюють величезні артезіанські басейни на глибині від 20 м до 2 км.

Супутниковий знімок Австралії

Австралія — найменший з материків. Площа його 7,7 млн км². Це, мабуть, і найнезвичайніший материк земної кулі. Приблизно 50 млн років тому він відокремився від праконтиненту Гондвани та відтоді існує в ізоляції. Вважається, що корінні жителі країни — аборигени переселилися з Азії 40–50 тис. років тому. Мисливці й збирачі коріння, ягід, горіхів, лікарських трав, місцеві жителі користувалися кам'яними знаряддями праці навіть у XVII ст., (коли до берегів Австралії стали причалювати її першовідкривачі — європейці).

Австралійський Союз — країна іммігрантів. Основна частина населення — нащадки переселенців. Колонізація континенту європейцями почалася в кінці XVIII століття. Першими переселенцями були англійці, а сьогодні серед жителів Австралії є представники практично всіх народів Європи, в тому числі 200 тис. осіб — вихідці з колишнього СРСР. Останнім часом зростає частка імміграції з Азії (до 7 % від загальної кількості населення). У 2000 р. населення Австралії становило 19,2 млн осіб. На континенті проживає близько 400 тис. аборигенів (2,1 % населення). В той самий час Австралія — найслабо населеніший континент (2,5 людини на 1 км²). Велика частина населення (85 %) проживає у містах.

В економіці Австралії важливу роль відіграє сільське господарство. За експортом пшениці, цукру, м'яса, вовни країна посідає перше місце у світі. Вугілля, залізна руда, алюміній, золото, срібло, зріджений природний газ — за цими видами продукції Австралія теж входить до числа головних експортерів світу.

Тільки в Австралії водяться сумчасті ссавці — кенгуру, коали, або сумчасті ведмеді, що живуть на деревах. Своєрідність флори і фауни Австралії пояснюється її ізольованим існуванням. Недарма з 700 видів птахів близько 500 видів вважаються ендемічними.

Державні утворення

[ред. | ред. код]
Докладніше: Австралазія

Океанія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Океанія

Океанія — це найбільше у світі скупчення островів (близько 10 тис.) у центральній і західній частинах Тихого океану. Острови розташовані між субтропічними широтами північної півкулі та помірними — південного. Найбільші острови в Океанії — Нова Гвінея (його західна половина — провінція Іріан Джая належить Індонезії) і Нова Зеландія (Північний і Південний острови). Вони займають 80 % території Океанії. В Океанії вчені виділяють три великі групи островів: Меланезія — самі західні й великі острови; Мікронезія — дрібні острови на північ від Меланезії; Полінезія — острови в центральній частині океану. Кожна з цих груп складається з декількох архіпелагів. У самостійну частину Океанії виділяється Нова Зеландія, хоча за своїм етнічним складом вона ближче до Полінезії.

Фернан Магеллан

Населення — близько 18 млн осіб. Загальна площа її суші — 1,2 млн км².

Острови Меланезії й західної Мікронезії — це надводні частини величезних гірських ланцюгів, що підіймаються з дна Тихого океану. Великі острови гористі, розсічені долинами. Багато островів центральної частини Тихого океану не що інше, як конічні вершини підводних вулканів. До них належать Гавайські острови (частина території США), Самоа, Маркізькі острови, південні острови Кука, острови Товариства, острів Пасхи (належить Чилі). Деякі з вершин вінчають ці острови вулканів могли б вважатися найвищими у світі. Наприклад, висота Мауна-Лоа та Мауна-Кеа на острові Гаваї від підводної підстави — понад 9 тис. м. Однак більшість островів Полінезії та східній Мікронезії — низькі коралові атоли, іноді ледь підіймаються над водою.

Флора Океанії не дуже багата кількістю видів. Крім впливу широтного розташування на характері рослинності сильно позначається і висота над рівнем моря. На деяких найвищих островах можна зустріти всі кліматичні типи рослинності — від вологих вічнозелених лісів до високогірної, майже тундрової рослинності на вершині. Фауна Океанії бідна. На островах майже немає ссавців. Багато птахів, але кількість їх видів зменшується в напрямку на схід.

У науці ще немає єдиної думки про те, як заселялася Океанія — із заходу або сходу. На думку більшості вчених, заселення почалося з Південно-Східної Азії й поступово йшло з півночі та заходу на південь і схід. На найвіддаленіших на схід островах людина влаштувалася, мабуть, тільки до XIV ст. Предки нинішніх океанівців були відважними та умілими мореплавцями.

Корінне населення Океанії ділять на меланезійців, мікронезійців і полінезійців. Полінезійці, наприклад, говорять на споріднених мовах, але на кожному архіпелазі та навіть поодиноких островах живе свій народ — тонганці, ніуеанці, токелауанці Таїті, тубу-айці рапануйці (острів Пасхи) і т. д. Крім корінного населення на островах Океанії проживає майже стільки ж стороннього населення. Це австралійці, новозеландці, англійці, французи, американці, японці, філіппінці, індійці та ін.

Європейським країнам до XVI ст. не було відомо про існування Океанії. Лише під час навколосвітньої подорожі Фернана Магеллана були відкриті Маріанські острови, але і після цього пройшли століття, перш ніж багато архіпелаги та острови Океанії з'явилися на карті Світового океану.

Політична карта Австралії та Океанії

Меланезія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Меланезія

Мікронезія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Мікронезія

Полінезія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Полінезія

Демографія

[ред. | ред. код]

[3]

Докладніше: Населення Океанії

Релігія

[ред. | ред. код]

Переважаючою релігією в Океанії є християнство (73 %). Опитування 2011 року показало, що 92 % у Меланезії, 93 % у Мікронезії та 96 % у Полінезії назвали себе християнами. Традиційні релігії часто є анімістичними, і серед традиційних племен переважає віра в духів (масалаї на ток-пісіні), що представляють природні сили. За даними перепису 2018 року, 37 % новозеландців сповідували християнство, а 48 % заявили, що не сповідують релігії. Під час перепису 2016 року 52 % населення Австралії заявили про приналежність до того чи іншого різновиду християнства, а 30 % — про відсутність релігії.

Згідно з останніми переписами в Австралії та Новій Зеландії, значна частка населення заявила, що вони не належать до «жодної релігії» (до якої входять атеїзм, агностицизм, деїзм і світський гуманізм). У Тонга повсякденне життя перебуває під сильним впливом полінезійських традицій і особливо християнської віри. Мечеть Ахмадія на Маршаллових островах — єдина мечеть у Мікронезії. Ще одна мечеть у Тувалу належить до тієї ж секти. Будинок поклоніння бахаї в Тіапапаті, Самоа, є однією з семи назв, що використовуються у вірі бахаї.

Індуїзм є вірою меншості в Океанії. Фіджі має найвищий відсоток індуїстів в Океанії — 29,7 %[4] В абсолютних цифрах Австралія має найбільше населення індуїстів в Океанії — 2,7 % населення країни.[5] У Новій Зеландії індуси складають 2,65 % населення.[6] На Самоа також проживає значна кількість індуїстів.[7]

Інші релігії в регіоні включають іслам і буддизм, які є провідними релігіями меншин в Австралії та Новій Зеландії. Юдаїзм, сикхізм і джайнізм також присутні. Сер Айзек Айзекс був першим генерал-губернатором Австралії австралійського походження і першим єврейським віцекоролівським представником у Британській імперії.[8] Рух принца Філіпа стежать спостерігається навколо села Яохнанен на південному острові Танна у Вануату.[9][10]

Мови

[ред. | ред. код]

Рідні мови Океанії поділяються на три основні географічні групи:

Іммігранти принесли в регіон свої власні мови. Поширені некорінні мови включають англійську в Австралії, Новій Зеландії, на Гаваях та багатьох інших територіях; французьку в Новій Каледонії, Французькій Полінезії, Уолліс і Футуна; японську на Бонінських островах ;[11] та іспанську на острові Пасхи та Галапагоських островах.[11][12][13] Існують також креольські мови, утворені в результаті взаємодії малайської або колоніальних мов з мовами корінних народів, такі як ток-пісін, біслама, чавакано, різні малайські торгові та креольські мови, гавайський піджин, норфук і піткерн. Контакт між австронезійською та папуаською мовами призвів до появи кількох прикладів змішаних мов, таких як майсін.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Частини світу [Архівовано 2 жовтня 2015 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. ↑ Population of Oceania (2021) - Worldometer. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 4 січня 2022.
  3. ↑ World Population Prospects: The 2010 Revision. United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Daten online [Архівовано 1 липня 2014 у Wayback Machine.]
  4. ↑ International Religious Freedom Report (PDF).
  5. ↑ 2021 Census shows changes in Australia's religious diversity | Australian Bureau of Statistics. abs.gov.au (англ.). 28 червня 2022. Процитовано 16 березня 2024.
  6. ↑ Table 26, 2018 Census Data – Tables.
  7. ↑ God is inside, says Hindu. Samoa Observer (англ.). Процитовано 16 березня 2024.
  8. ↑ First Australian-born governor-general. National Museum of Australia. 11 March 2022. Архів оригіналу за 1 March 2022. Процитовано 30 July 2022.
  9. ↑ Davies, Caroline (10 April 2021). Prince Philip: the unlikely but willing Pacific deity | Prince Philip. The Guardian. Архів оригіналу за 11 April 2022. Процитовано 1 March 2022.
  10. ↑ Prince Philip: The Vanuatu tribes mourning the death of their "god" - BBC News. BBC News. 12 April 2021. Архів оригіналу за 30 May 2022. Процитовано 1 March 2022.
  11. ↑ а б Todd, Ian (1974). Island Realm: A Pacific Panorama. Angus & Robertson. с. 190. ISBN 978-0207127618. Архів оригіналу за 18 June 2022. Процитовано 2 February 2022. [we] can further define the word culture to mean language. Thus we have the French language part of Oceania, the Spanish part and the Japanese part. The Japanese culture groups of Oceania are the Bonin Islands, the Marcus Islands and the Volcano Islands. These three clusters, lying south and south-east of Japan, are inhabited either by Japanese or by people who have now completely fused with the Japanese race. Therefore they will not be taken into account in the proposed comparison of the policies of non - Oceanic cultures towards Oceanic peoples. On the eastern side of the Pacific are a number of Spanish language culture groups of islands. Two of them, the Galapagos and Easter Island, have been dealt with as separate chapters in this volume. Only one of the dozen or so Spanish culture island groups of Oceania has an Oceanic population — the Polynesians of Easter Island. The rest are either uninhabited or have a Spanish - Latin - American population consisting of people who migrated from the mainland. Therefore, the comparisons which follow refer almost exclusively to the English and French language cultures.
  12. ↑ Sebeok, Thomas Albert (1971). Current Trends in Linguistics: Linguistics in Oceania. the University of Michigan. с. 950. Архів оригіналу за 30 July 2022. Процитовано 2 February 2022. Most of this account of the influence of the Hispanic languages in Oceania has dealt with the Western Pacific, but the Eastern Pacific has not been without some share of the presence of the Portuguese and Spanish. The Eastern Pacific does not have the multitude of islands so characteristic of the Western regions of this great ocean, but there are some: Easter Island, 2000 miles off the Chilean coast, where a Polynesian tongue, Rapanui, is still spoken; the Juan Fernandez group, 400 miles west of Valparaiso; the Galapagos archipelago, 650 miles west of Ecuador; Malpelo and Cocos, 300 miles off the Colombian and Costa Rican coasts respectively; and others. Not many of these islands have extensive populations — some have been used effectively as prisons — but the official language on each is Spanish.
  13. ↑ Silva, Diego B. (2019). Language policy in Oceania. Alfa - Revista de Linguística. 63—2. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 30 липня 2022.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Австралія_й_Океанія&oldid=43531957