Очікує на перевірку

Кагамлик (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кагамлик
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Кременчуцький район
Громада Градизька селищна громада
Код КАТОТТГ UA53020050100077726
Основні дані
Населення 736
Площа 2,47 км²
Густота населення 297,98 осіб/км²
Поштовий індекс 39043
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°17′36″ пн. ш. 33°04′13″ сх. д. / 49.29333° пн. ш. 33.07028° сх. д. / 49.29333; 33.07028Координати: 49°17′36″ пн. ш. 33°04′13″ сх. д. / 49.29333° пн. ш. 33.07028° сх. д. / 49.29333; 33.07028
Середня висота
над рівнем моря
89 м
Місцева влада
Адреса ради <! 39040, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Пронозівка, вул. Центральна, 28 -->
Карта
Кагамлик. Карта розташування: Україна
Кагамлик
Кагамлик
Кагамлик. Карта розташування: Полтавська область
Кагамлик
Кагамлик
Мапа
Мапа

CMNS: Кагамлик у Вікісховищі

Кагамли́к — село в Україні, у Градизькій селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 736 осіб. Орган місцевого самоврядування — Пронозівська сільська рада.

Географія

[ред. | ред. код]

Село розташоване на березі невеликої річечки Сухий Кагамлик, яка через 2 км впадає в Кременчуцьке водосховище. Вище за течією річки Кагамлик на відстані 1,5 км розташоване село Бориси. На відстані 0,5 км розташоване село Васьківка. Через село проходить автомобільна дорога Н08 Київ-Дніпро.[1]

Площа населеного пункту — 247,0 га.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

На околиці села виявлено поховання у супроводі залізних речей (зокрема, залізного серпа) в кургані епохи пізньої бронзи[2]. Поховання здійснене у видовбаних (шляхом випалення) дерев’яних колодах, перекритих деревом[3]

Засноване 1698 (спочатку як група хуторів) чигирин-дібровським сотником Іваном Булюбашем. 1709 цей сотник отримав на Кагамлик лист-надання полковника Лубенського полку. Належало до Чигирин-Дібровської сотні Лубенського полку.

У 1726-1730 роках разом із присілками Недогарок, Шостаківка та Кривуші належало до Власівської сотні і в 1726 році мало 119 дворів[4]. Відтак, увійшло до Градиської сотні Миргородського полку Київського намісництва і згідно із описом Київського намісництва 1781 року значилося як "хутір монастиря Городиського" та мало всього 8 хат[5].

День села — 14 жовтня.

Населення

[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 671 громадяни з кількістю дворів — 344.[1]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 762 особи, з яких 326 чоловіків та 436 жінок.[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 736 осіб[7].

Мешканці

[ред. | ред. код]

В селі народився Моцак Михайло Андрійович (1923—2012) — український скульптор, майстер художнього фарфору.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 97,69 %
російська 1,63 %
білоруська 0,54 %
молдовська 0,14 %

Економіка

[ред. | ред. код]

Село є відділком ТОВ СГП «Надія» з молочнотоварною фермою та тракторною бригадою, яка тимчасово стала закритою з початком російсько-української війни. Також на території села розташоване приватне підприємство «Будівельні матеріали» з виробництва паленої цегли.[1]

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

У селі працює[1]

  • фельдшерсько-акушерський пункт
  • сільський клуб
  • продовольчі магазини

Село газифіковане.[1]

Культура

[ред. | ред. код]
Садиба із села Кагамлик у Національному музеї народної архітектури та побуту України

У Національному музеї народної архітектури та побуту України в Києві у відділі Українське село 60-х — 70-х років ХХ століття представлена хата із села Кагамлик з внутрішнім інтер'єром 60—70-х років XX століття.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У селі є пам'ятка-меморіальний комплекс: Братська могила воїнів радянсько-німецької війни і пам’ятний знак полеглим воїнам-односельцям, споруджений 1956 року[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Пронозівська сільська рада [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
  2. Лугова Л.М. Поховання доби пізньої бронзи поблизу села Кагамлик Глобинського району // АЗ ПКМ. — Полтава: вид. ПКМ, 1992. — Вип.1. - С. 36-39.
  3. Куштан Д.П. Південь Лісостепового Подніпров’я за доби пізньої бронзи. – Археологічний альманах, № 29 – Донецьк: «Донбас», 2013.
  4. Костенко Микола, Хорольщина та навколишні землі в Генеральному слідстві про маєтності 1729 – 1731 рр.: науково-довідкове видання, Київ: Центр учбової літератури, 2014. - с. 64, 74
  5. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 138—140
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. Рішення виконкому Полтавської облради народних депутатів від 23.04.1982 № 247

Посилання

[ред. | ред. код]