Норман Дойдж
Норман Дойдж | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 1954 Торонто | |||
Громадянство | канадець | |||
Діяльність | Психіатр, психоаналітик, психотерапевт, письменник, поет | |||
Alma mater | Торонтський університет, Колумбійський університет | |||
Напрямок | Психотерапія, психоаналіз, нейропластичність | |||
У шлюбі з | Карен Ліптон-Дойдж | |||
Нагороди | ||||
Сайт: normandoidge.com | ||||
| ||||
Норман Дойдж є психіатром, психоаналітиком і автором бестселерів про нейропластичність «Пластичність мозку. Приголомшливі факти про те, як думки здатні змінювати структуру та функції нашого мозку» і «Самовідновлення мозку».
Дойдж вивчав класику літератури та філософію в Університеті Торонто і закінчив його «з відзнакою».[1] Після виграшу премії Е. Дж. Пратта за поетику у віці 19 років Дойдж отримав раннє визнання літературним критиком Нортропом Фраєм, який писав, що його творчість була «справді чудовою... переслідуючою та незабутньою».[2]
Він отримав медичний ступінь в Університеті Торонто, потім переїхав до Нью-Йорка, де пройшов ординатуру з психіатрії та отримав ступінь з психоаналізу на факультеті психіатрії Колумбійського університету[3] та в Центрі психоаналітичного навчання та досліджень Колумбійського університету.[1] Після цього послідувала дворічна стипендія Колумбійського університету й Національного інституту психічного здоров’я в дослідженні методів емпіричної науки.
Повернувшись до свого рідного Торонто, Дойдж обіймав посаду керівника психотерапевтичного центру та клініки в Інституті психіатрії Кларка.[1] Протягом 30 років він був викладачем кафедри психіатрії Університету Торонто та дослідницького факультету Центру психоаналітичного навчання та досліджень Колумбійського університету, Нью-Йорк.[1] Станом на 2020 рік Дойдж був аналітиком-навчальником в Торонтському інституті психоаналізу.[4]
У 1990-х роках Дойдж створив емпірично засновані стандарти та рекомендації щодо практики інтенсивної психотерапії, які використовувалися в Канаді та Америці. Вони були опубліковані в «Стандартах і настановах для психотерапії» під редакцією Камерона, Дедмана та Енніса. [5]
У 2008 році він отримав премію Мері С. Сігурні за наукові роботи про нейропластичність і дослідження в психоаналізі.[6]
Дойдж написав понад 170 статей — академічних, наукових і популярних статей. Дойдж є автором наукових статей про нейропластичність, людські обмеження та поняття досконалості, результати психотерапевтичного лікування, сни про тварин, шизоїдний розлад особистості та травми[7], психоаналіз та нейронауку. У 2006 році написав статтю для Maclean's журнал, в якому він стверджує, використовуючи емпіричні дослідження, що розуміння несвідомого мислення актуальне в сучасній психіатрії та психології.[8]
Перша книга Дойджа «The Brain that Changes Itself: Stories of Personal Triumph from the Frontiers of Brain Science» (2007) стала міжнародним бестселером і широко визнана тим, що представила концепцію нейропластичності широкій науковій та непрофесійній аудиторії[9][10][11]. Він узагальним в книзі дані про те, що людям із порушеннями навчання, сліпотою, порушеннями рівноваги та сенсорними розладами, інсультами, церебральним паралічем, хронічним болем, хронічною депресією та тривогою, а також обсесивно-компульсивним розладом допомагають практики нейропластичності.
Книгу схвалили багато відомих учених і дослідників у галузі нейронаук, у тому числі нейробіолог В. С. Рамачандран і невролог Олівер Сакс.[12] Видатний психіатр Ієн Макгілкріст оцінив її як «надзвичайно чудову книгу — безсумнівно, одну з найважливіших книг про мозок, яку ви коли-небудь читали».[12] Професор психології Ерік Фертак писав у журналі Neuropsychoanalysis: «Дойдж… написав книгу, яка точно передає передові наукові відкриття, одночасно залучаючи як наукову, так і масову аудиторію».[13] Жанетт Вінтерсон (ОБІ) вибрала її однією зі своїх книг року в 2008 році, назвавши її «Блискучою... Ця книга є чудовим і захоплюючим способом переосмислення того, що ми за істоти».[14] У 2010 році журнал Cerebrum вибрав «Мозок, який змінюється» як «найкращу загальну книгу про мозок».[15] У 2016 році Literary Review of Canada включив її до 25 найвпливовіших книг, опублікованих у Канаді з 1991 року.[16]
У другій книзі Дойджа «Самовідновлення мозку» (2015) описується все більша кількість клінічних станів, які можна лікувати нейропластичними втручаннями. Це був бестселер New York Times і отримав похвалу як від непрофесійних читачів, так і від спеціалізованих читачів, а Рамачандран назвав його «скарбницею власних глибоких прозрінь автора, і крізь кожну сторінку сяє ясне яскраве світло оптимізму».[17] Психіатр Стівен Порджес назвав це «викликом парадигми...«Шлях зцілення мозку» — це чудово організований, науково задокументований і чудово написаний наратив, який захоплює читача, який залишається з глибоким повідомленням про те, що мозок, як і інші органи, може зцілювати». [17] Ця книга також отримала премію Gold Nautilus Book Award у галузі науки 2015 року.[18]
У 2018 році Дойдж написав передмову до книги Джордана Петерсона «12 правил життя: протиотрута хаосу» та був в гостем на подкасті Петерсона[19].
- Doidge, Norman (2007). The Brain that Changes Itself: Stories of Personal Triumph from the Frontiers of Brain Science (англ.). Penguin. ISBN 9781101147115.
- Doidge, Norman (2015). The Brain's Way of Healing: Remarkable Discoveries and Recoveries from the Frontiers of Neuroplasticity (англ.). Penguin. ISBN 9780670025503.
Дойдж брав участь у численних інтерв'ю в телевізійних програмах у кількох країнах. У 2008 році Дойдж став співавтором сценарію відзначеного нагородами документального фільму на основі «Мозку, який змінюється сам» для Канадської телерадіомовної корпорації, у якому він представляє тематичні дослідження та приклади нейропластичності, описані в книзі.[20][21] У 2010 році він брав участь у наступному документальному фільмі «Changing Your Mind» [22], який транслювався на каналі CBC The Nature of Things. Режисером обох фільмів виступив Майк Шерін, а спродюсуванням займалася 90th Parallel Productions, а ARTE їх спродюсувала та розповсюджувала в Європі. Книга «Самовідновлення мозку» також була конвертована у документальний фільм.[23] Крім того, він знявся в кількох документальних фільмах, зокрема «У пошуках щастя в Німеччині» (2011), [24] InRealLife Бібана Кідрона (2013) [25] у Великій Британії та ірландському документальному фільмі «Зустрічі з Айвором » (2017). [26]
- Персональний вебсайт
- Епізод подкасту Джордана Пітерсена з Норманом Дойджем
- ↑ а б в г Biography. Norman Doidge. Процитовано 10 березня 2015.
- ↑ | University College U of T. www.uc.utoronto.ca. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Alumni News. Columbia University Department of Psychiatry (англ.). 20 травня 2015. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Roster | Toronto Psychoanalytic Society & Institute (амер.). Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Jon Ennis; Paul M. Cameron; John Deadman (1998). Standards and Guidelines for the Psychotherapies. University of Toronto Press. ISBN 978-0-8020-7166-8.
- ↑ Recipients. The Sigourney Awards (амер.). Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Diagnosing the English Patient: Schizoid Fantasies of Being Skinless and of Being Buried Alive. Journal of the American Psychoanalytic Association. 49 (1). 2001.
- ↑ Sigmund Freud: The doctor is back in. Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 15 червня 2011.
- ↑ Zuger, Abigail; M.D (29 травня 2007). The Brain: Malleable, Capable, Vulnerable. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ The brain man. The Sydney Morning Herald (англ.). 9 вересня 2008. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Norman Doidge: the man teaching us to change our minds. the Guardian (англ.). 8 лютого 2015. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ а б Doidge, Norman (1 березня 2010). The Brain That Changes Itself | Book | Scribe Publications (en-AU) . ISBN 978-1-921372-74-2.
- ↑ Fertuck, Eric A. (1 січня 2008). Book Review. Neuropsychoanalysis. 10 (1): 99—100. doi:10.1080/15294145.2008.10773574. ISSN 1529-4145.
- ↑ Jonathan Raban to Jeanette Winterson: writers and politicians pick the best reads of 2008. the Guardian (англ.). 29 листопада 2008. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ The Great Brain Books, Revisited. Dana Foundation (амер.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ The LRC 25 | The Literary Review of Canada. Literary Review of Canada (амер.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ а б The Brain's Way of Healing by Norman Doidge: 9780143128373 | PenguinRandomHouse.com: Books. PenguinRandomhouse.com (амер.). Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Winners Archive – Nautilus Book Awards (амер.). Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Peterson, Dr Jordan (1 лютого 2022). S4: E79 – Needle Points | Norman Doidge. Jordan Peterson (амер.). Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 17 квітня 2023.
- ↑ Sheerin, Mike (15 листопада 2009), The Brain That Changes Itself (Documentary), Norman Doidge, 90th Parallel Film and Television Productions, ARTE, Canadian Broadcasting Corporation (CBC), процитовано 11 вересня 2020
- ↑ The Brain That Changes Itself. 90th Parallel (амер.). Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Changing Your Mind. curio.ca. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ The Brain's Way of Healing. 90th Parallel (амер.). Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Trüby, Larissa (14 квітня 2011), Glücksformeln (Documentary), Luis Boschmann, Ed Diener, Norman Doidge, Michael Eid, Bayerischer Rundfunk (BR), Creado Film, Devifilm, процитовано 11 вересня 2020
- ↑ Kidron, Beeban (20 вересня 2013), InRealLife (Documentary, News), Ryan, Ben, Sherry Turkle, Nicholas Negroponte, Studio Lambert, процитовано 11 вересня 2020
- ↑ Meetings With Ivor official website. www.meetingswithivor.com (англ.). Процитовано 11 вересня 2020.