Рафаїл I Константинопольський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рафаїл I Константинопольський
Народився15 століття
Помер1476
Діяльністьсвященник
ПосадаКонстантинопольський патріархат
Конфесіяправослав'я

Рафаїл I (так званий Тривалос) — Вселенський Патріарх у 14751476 рр.[1].

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Він був сербським[a] монахом[3]. Завдяки діям султана Мухаммеда Завойовника[b] за посередництва його матері Мари Бранкович[4][3], він був обраний Патріархом. Рафаїл запропонував йому пескесі, на додаток до двох тисяч флоринів, що виплачуються щорічно, ще тисячу одноразово, з яких п'ятсот (дехто каже сімсот[5]) готівкою та ще п'ятсот акредитивом. Оскільки він взагалі не володів грецькою мовою і, згідно (можливо, дещо упередженим[3]) свідченням того часу, він був загалом неосвіченим, некомпетентним, вульгарним і п'яним[2], залежним від алкоголю[c], митрополит Іракліонський оголосив про хворобу, щоб не змовлятися з його обранням. Таким чином після тиску він був висвячений митрополитом Анкіри.

Повідомляється, що він висвячував відлучених від церкви і надавав посади за гроші[5], а також не міг відвідувати служби, багато з яких він відвідував у стані алкогольного сп'яніння[7]. Справді, у Великий четвер 1475 року пастирський жезл випав з його рук і зламався[6]. Крім того, він не міг співпрацювати з митрополитами Гераклеї, Кесарії, Ефесу та іншими, через що його Патріархат став проблематичним. Його було скинуто на початку 1476 р. діями могутніх грецьких правителів Константинополя, стверджуючи, що він «скіфогенець» і тривалл (тобто слов'янин і серб), що він п'яниця, що він зійшов на трон з втручання османів, і тому, що «я не прийняв римського, тільки сербського»[2]. Афанасій Комнін Іпсілант (1870) згадує, що повалення відбулося через те, що він не зміг зібрати п'ятсот флоринтів, які він обіцяв при обранні[6], і жоден із грецьких лордів не допоміг йому це зробити[2]. Помер він у в'язниці того ж року[4].

Виноски та посилання

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. Іншими словами, болгари чи тривалли, або навіть варвари чи скіфогени[2]
  2. «стійко», κατά τον за словами Мануїла Малаксоса
  3. «п’яниця і п’яний чоловік [...] дурний який[6]"

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Παΐζη-Αποστολοπούλου, 1995.
  2. а б в г Ζαχαριάδου, 1996.
  3. а б в Philippides та Hanak, 2011.
  4. а б Grumel, 1958.
  5. а б Laurent, 1968.
  6. а б в Κοµνηνός Υψηλάντης, 1870.
  7. Iorga.

Джерела

[ред. | ред. код]
Попередник:
Симеон I
Константинопольський патріарх
1475 —1476
Наступник:
Максим III